Ти знаєш, у нашому домі, в старому буфеті, давно живе мій добрий знайомий – старенький буфетний Гном.
Він знав ще дідуся хлоп’ям, а маму – малим дівчатком, гукав пустунам: “Ая-яй!”, Слухняним давав шоколадки.
Замкнувши буфет на гачок, золотить на свята сервізи. Багріє його ковпачок за склом серед вазочок різних.
Він любить какао пить, смоктати м’ятні гостинці. Так довго і солодко спить в старій музикальній скриньці.
Навчився він чемних манер в одної маркізи з фарфору. Сказала маркіза: – Тепер дружити із вами не сором.
Ви
Разом з цвіркуном-музикантом.
Століття, і друге, і третє, – прислухайся! – чуєш? – завжди клопочеться Гном у буфеті, бурмоче, зітха, шарудить.
І тупа, і плямка в куточку,
і дзвонить в буфетні шибки. І в довгі засніжені ночі нашіптує дітям казки.
Коментар Рідний дім – це фортеця людини, її оберіг. Добре, коли в цьому домі затишно, привітно, коли чекають рідні, найдорожчі люди. Здається, що якийсь добрий гном чи домовичок оберігають лад і спокій у домі.
А може. Ці старий буфет, прабабусина шафа чи ще щось із старих
Фантастична й зворушлива картина, яку змалювала письменниця, містить у собі глибокий смисл: тільки любов до людей, пошана до старшого покоління можуть допомогти жити в мирі та злагоді.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)