Хоткевич Гнат Мартинович народився 31 грудня 1877р. в Харкові, де минула більша частина його життя. 1900р. закінчив місцевий технологічний інститут. Ще в студентські роки включився в культурно-освітню діяльність на селі, віртуозно опанувавши гру на бандурі. Разом з О. Матюшенком, майбутнім організатором повстання на панцернику “Потемкин”, влаштовував вистави, їздив місцями козацької слави. Зрештою, увійшов у контакти із членами Української соціал-демократичної партії (О.
Коваленко, Ж. Коллар та ін.). Все це викликало підозри місцевих властей,
1905р. взяв активну участь у революційних подіях, у зв’язку з чим змушений був емігрувати до Галичини. Повернувшись до Києва 1912p., він зразу ж був арештований і висланий за межі України. Повернувся до Харкова після розпаду царської Росії, проживши тут до свого чергового арешту.
Гнат Хоткевич – самобутня творча постать: письменник, критик, літературознавець, мистецтвознавець, театральний
Незважаючи на свої заслуги перед народом як талановитого письменника, громадського і культурного діяча, учасника революційного руху на Україні, Хоткевич з початку 30-х років зазнає жорстоких переслідувань з боку партократії: його звинувачують у націоналізмі, не публікують творів, шельмують у пресі. Письменник звертається листовно до різних інстанцій (харківських властей, Академії наук України, зрештою, до “батька” Сталіна) з проханням полегшити його долю та долю його сім’ї: “Як мені далі жити? Мене позбавили праці і хлібних карток. Ми голодуємо.
Я спроможний купити лише один кухоль квасолі на день, із якої варимо на всіх юшку… На двох дітей маємо тільки одну пару чобіт, а їм же треба ходити до школи… В нас нічим топити… Вода в хаті замерзає…”
Не допомогла Хоткевичу ні Спілка письменників, ні Академія наук. Зрештою після гонінь, цькувань, принижень настала розв’язка: 23 лютого 1938p. виписано ордер на арешт Г. Хоткевича, звинуваченого в тому, що він нібито є “учасником антирадянської української націоналістичної організації”.
Водночас з арештом відбувся трус на квартирі письменника: вилучено паспорт, профквиток, конфісковано мисливську рушницю.
У постанові від 3 березня 1938p. органів НКВС УРСР Г. Хоткевич уже звинувачується в тому, що “він є учасником контрреволюційної української повстанської організації і агентом німецької розвідки, протягом тривалого часу проводив активну контрреволюційну націоналістичну організаційну і шпигунську діяльність”.
Під постановою – підпис оперуповноваженого III відділу управління Державної безпеки Ейдука.
У протоколі допиту від 23 травня 1938p., який вів той же Ейдук, Хоткевичу інкримінується те, що він є “переконаний український націоналіст… протягом всього існування соціалістичної держави вів активну боротьбу з Радянською владою”.
Внаслідок вжитих до письменника заходів фізичного впливу він був змушений “зізнатися” у “злочинах”, яких не вчинив.
У справі Г. Хоткевича як доведений факт стверджується, що 1923p. він завербований у Харкові для шпіонажу на користь Німеччини, був не тільки зв’язаний з Українською військовою організацією, а й “проводив активну діяльність по лінії цієї контрреволюційної організації”.
У зв’язку з цим його справу вирішено надіслати на розгляд НКВС СРСР. Доля Хоткевича цією постановою була вирішена.
Про останній, найтрагічніший, момент у житті Г. Хоткевича свідчить “Виписка із протоколу № 69 засідання Особливої трійки УНКВС по Харківській області” від 29 вересня 1938p.: обвинуваченого розстріляти, а особисте майно конфіскувати.
Цей вирок виконано 8 жовтня 1938p.
24 квітня 1956p. військовий трибунал Київського військового округу ухвалу “особливої трійки” в справі Г. Хоткевича скасував за відсутністю в його діях складу злочину.
Гнат Хоткевич реабілітований посмертно.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)