Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 р. в с. Те – ліжинці Тетіївського району на Київщині. 1951 р. в районній газеті був надрукований його перший вірш.
Після закінчення Тетіївської середньої школи І. Драч викладав російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвінячого, служив у армії й у віці, коли інші закінчують вищі навчальні заклади, вступив на перший курс філологічного факультету
Київського університету, але навчання не закінчив, був виключений під тиском каральних органів. Влаштувався на роботу в “Літературну
Закінчив дворічні Вищі сценарні курси в Москві, працював сценаристом на кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, потім у редакції журналу “Вітчизна”.
1961 р. І. Драч опублікував у “Літературній газеті” драму-феєрію ” Ніж у сонці “, яка відразу привернула увагу критики. Протягом 1962-1988 рр. виходили його збірки: “Соняшник” (1962), “Протуберанці серця” (1965), “Балади буднів” (1967), “До джерел” (1972), “Корінь і крона” (1974), “Київське небо” (1976), “Шабля і хустина” (1981), “Драматичні поеми” (1982), “Теліжинці” (1985), ” Чорнобильська мадонна ” (1987), “Храм
Збірка І. Драча “Корінь і крона” була відзначена Державною премією України ім. Т. Шевченка в 1976 р. У середині 1980-х рр. поет був обраний до правління Київської організації Спілки письменників України, далі – головою, а ще згодом – головою Народного руху України та депутатом Верховної Ради України, керував товариством “Україна”, очолював Світовий конгрес українців та Конгрес української інтелігенції (КУІн).
Сьогодні Іван Драч продовжує активну громадсько-політичну діяльність, є головою багатьох республіканських і міжнародних організацій, організатором і членом кількох рухів.