Гімнографія (грецьк. hymnos – похвальна пісня та grapho – пишу) – загальна назва поетичних творів, пов’язаних з християнським богослужінням. Відповідно до ролі у церковній відправі і особливостей художньої структури виділяють літургічні гімни, тропарі, кондаки, ікоси, стихарі, ірмоси, а також складніші жанри – канони й акафісти. У канонах прославлялися святі, вони є своєрідним роздумом над змістом релігійного свята чи діяльності ідеального героя.
Композиція канону суворо визначена, він складається з певної кількості пісень: 8-9 (повний
Вони вводилися як музично-поетичний коментар Святого Письма. Ці жанри використали досвід близькосхідної та античної поезії. Широко використовуються в них синтаксичний паралелізм, анафора, акровірші. Історія слов’янської
Антологією Г. можна вважати і “Богогласник” (1790, Почаїв). Поетика і стиль Г. помітно вплинули на інші жанри давнього українського письменства.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)