(Український рушник – поетичний символ)
II варіант
Рушник-українська традиційна тканина 40-50 см завширшки і 2-3 м завдовжки, оздоблена ручною вишивкою. Він використовувався для прикрашення житла, в народних обрядах сватання, весілля тощо. На рушниках вишивався орнамент, здебільшого рослинний або геометричний.
Він був зосереджений на кінцях рушника, до центра рушника ставав легким візерунком, який складав з елементів основного візерунку. Залежно від місцевості візерунки відрізняються кольором, орнаментом, характером вишивки. Рушники
Тому в нього завертали найсвятіше – хліб, його давали з собою в дальню дорогу. Він супроводжував людину від народження до смерті. Про нього складали пісні і берегли, як найбільшу святиню.
У відомій пісні на слова А. Малишка про рушник співається, що мати його вишивала ночами, не спала і дала синові в дорогу. У цій пісні рушник – поетичний образ оберіга. Вишиваючи, мати вкладала в свою працю частку
У нас вдома теж є рушник, який вишивала, як була молодою дівчиною, ще моя прабабуся. Цей рушник
Мій дід взяв з собою, коли їхав до міста навчатись та працювати. Зараз рушник зберігається у мами. Вона на нього ставала, як брала шлюб з татом.
Так рушник став нашим сімейним оберегом.