Карл Великий – імператор франків, дядько Роланда в поемі. Історичний Карл Великий дуже мало нагадує сивобородого, навченого роками і досвідом владику – у момент іспанського походу йому було всього 30 років, В поемі йому 200 років, і вигляд його підкреслено патріархальний, що типово для народних надань.
У поемі також створюється гіперболізоване у дусі епосу уявлення про потужність імперії Карла : разом з областями, які дійсно належали імператорові франків або були ним завойовані, називаються ті країни і міста, які в імперію Карла не входили(Польща,
Карл Великий виступає в поемі як втілення духу хрестових походів : діями його керує архангел Гавриїл; подібно до Ісуса Навину, він зупиняє сонце, щоб встигнути покарати невірних; йому сняться віщі сни. Взагалі, через усю поему проходить паралель з євангельською притчею про Христа. Дванадцять перів уподібнюються апостолам, зрадник Ганелон в якійсь мірі прирівнюється до Іуди, а в поведінці самого Карла часом проступає мученицька покірність долі: “Я не можу потоки сліз стримати!
/Граф Ганелон людей моїх згубить, – /Сьогодні вночі ангел мені явився/ І віщий сон явив очам моїм”.