Бразильський письменник, суспільний і політичний діяч. Член Бразильської компартії. У перших романах “Какао” 1933 і “Піт” 1934 А. прагнув документально показати становлення класової свідомості батраків і робітників. У циклі “романів про Баие” А. використовує фольклор бразильських негрів для поетизації життя й боротьби бідняків: “Жубиаба” 1935, “Мертве море” 1936, “Капітани піску” 1937.
У середині 30-х рр. брав участь у боротьбі керованого компартією Національно-визвольного альянсу; в 1936 і після встановлення в країні
Це книга про безпритульників, до яких нікому немає справи. Як уміють, вони борються за своє життя. Їх чекають різні дороги: хтось стане вбивцею, хтось художником, хтось священиком, а хтось комуністом. Їм доводиться самостійно осягати прості й одночасно складні речі, такі, як любов, дружба, сім’я, зрадництво, вірність собі й вірність іншим
Написав біографії поета-романтика А. Кастру Алвиса й керівника Бразильської компартії Л. К. Престеса, дилогію про криваву боротьбу плантаторів і капіталістів за землю: “Безкрайні землі” 1943, рос. пров. 1955,
1949 – образне втілення революционизирования бразильського селянства – свідчить про освоєння методу соціалістичного реалізму. В 1948-52 А. жив в еміграції у Франції й Чехословаччині, брав участь у русі прихильників миру. Роман “Підпілля волі” 1952, рос. пров.
1954 зображує соціальну боротьбу в Бразилії 193741. Миру високих думок і почуттів, героїзму простих людей Бразилії, керованих компартією, протистоїть у романі мир жадібності, наживи, насильства, розпусти. У романах “Габриэла, гвоздика й кориця” 1958, рос. пров. 1961 і “Дону Флор і її два чоловіки” 1966, збірниках повістей “Старі моряки” 1961, рос. пров. 1963 і “Пастирі ночі” 1964, рос. пров.
1966 А., уводячи фольклорні й фантастичні елементи, передає своєрідність вільнолюбного національного характеру. В 1961 А. вибраний членом Бразильської академії. Член Всесвітньої Ради Миру. Визнаний гідним Міжнародної Ленінської премії “За зміцнення миру між народами” 1951.
Неодноразово відвідував СССР.
Написана з позиції критичного реалізму, книга викриває соціальне зло, розкриває виразки й пороття бразильської дійсності. Але разом із цим вона не містить чіткої позитивної програми, не вказує виходу із соціальних протиріч. У художньому зміст їй не вистачає яскравих узагальнюючих образів. Нерідко автор зловживає натуралістичними описами
“Генерали піщаних кар’єрів” в оригіналі “Капітани піску” 1937 – один з найвідоміших романів бразильського письменника Жоржи Амаду
(1 votes, average: 5.00 out of 5)