Кожен з великих українських письменників висловлював ті чи інші філософські погляди у своїй творчості. Істотних успіхів у цій діяльність досяг і Іван Франко. Можна сказати, що його філософія стала уособленням всього українського духу того часу. Навіть з урахуванням того, що минуло вже багато років та життя українців вже суттєво змінилося, філософська спадщина Івана Франка цікава й сьогодні.
Особливо цікава воно з точки зору аналізу його творів.
У центрі філософії Івана Франка перебувала людина, її життєві наміри, почуття і позиціонування
По-перше, вона дозволяє людині заробити собі на хліб й інші матеріальні та нематеріальні блага, а по-друге, працьовита людина не позбавлена почуття власної гідності, поява якої спричинена
Тільки в такому випадку вона зрозуміє ідеали любові, братерства і єдності.
Що ж до призначення і життя людини на Землі, то у Івана Франка теж була власна думку з цього приводу. Він більшою мірою дотримувався не релігійної теорії походження людини, а теорії наукової. Іван Франко не вірив в існування потойбічного світу, Бога й гріхів. На його думку людина повинна була лише самостійно визначати шлях свого руху в житті і не використовувати приписи релігійних догм і правил.
У той же час він вважав, що життя всіх живих істот – це узгоджений процес, де кожна людина є частиною суспільства і виконує якусь функцію.
Всі вищезазначені ідеї та мотиви отримали своє відображення в творах Івана Франка. Враховуючи їх внутрішню логічність і послідовність, а також популярність Івана Франка, як письменника і філософа, можна зробити висновок, що ця філософія близька до істини.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)