У романі Федіра Достоєвського “Злочин і кара” головним героєм є молодий чоловік на ім’я Родіон Раскольніков. На його прикладі читач може спостерігати за тим, як розвивається і еволюціонує його образ під впливом суб’єктивних і об’єктивних обставин. Крім того, на прикладі Раскольнікова автор роману показує, до чого на практиці може призвести теорія “надлюдини”.
Відповідно до ходу сюжету роману головний герой наважується на вчинення злочину виходячи з власних благих намірів. Він створив власну теорію, відповідно до якої
Але всі ці наміри закінчилися провалом. Замість задоволення від вчинення задуманого Раскольніков впав у перманентний депресивний стану через муки совісті. Саме це і стало першим кроком еволюції його образу, але, тим не менш, від своєї теорії поділу людей він так і не відмовився. Лише пізніше автор дає зрозуміти читачам, що далеко
Зокрема, це було продемонстровано на образі Сонечки Мармеладової.
Паралельно з показом еволюції образу Родіона Раскольнікова Федір Достоєвський точно так само піддає критиці і навіть повністю розвінчує теорію про існування надлюдини. Родіон Раскольніков скоїв тяжкий злочин і гріх, але не був спійманий. Проте, незважаючи на ефективність його дій, надлюдиною його ніяк не можна назвати. Кожній людині притаманна така якість, як совість. Навіть вміння вчинити страшний злочин і уникнути покарання не зробить людину щасливою і не піднесе її над іншими людьми.
Навіть якщо злочинця, який вважає себе надлюдиною, не можна покарати по закону, його покарає власна совість.
Роман “Злочин і кара” по праву вважається одним з найбільших визначних творів за час існування літератури. Автору вдалося показати як суб’єктивну сторону питання, а саме еволюцію образу Раскольнікова, так і об’єктивну сторону – проблему розвінчання теорії “надлюдини”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)