Розвінчання теорії агресивного індивідуалізму (“тварь дрожащая или право имею”) в романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара”

10 клас

ВСТУП ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ

Ф. ДОСТОЄВСЬКИЙ, Л. ТОЛСТОЙ

Розвінчання теорії агресивного індивідуалізму (“тварь дрожащая или право имею”) в романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара”

У романі “Злочин і кара” письменник глибоко проникає в душу злочинця, і за ідеєю вбивства заради любові до людей, влади заради добрих справ, вбивства за покликанням совісті, відкриває найстрашнішу і найважливішу для нього ідею – “ідею Наполеона”, ідею влади заради влади, ідею, що поділяє людство на дві нерівні частини:

більшість – “тварь дрожащая” і меншість – “володарі, які від народження покликані керувати більшістю, стояти поза законом і мають право, як Наполеон, в ім’я поставленої мети переступати через нього, порушувати Божий закон”.

Саме “ідея Наполеона” штовхнула інтелігента Раскольникова на страшний вчинок: “Тварь ли я дрожащая или право имею?” – хоче він з’ясувати, вбиваючи стару лихварку (щоправда, були і матеріальні причини – потреба у грошах, щоб врятувати сестру від ганебного шлюбу, матір від жебракування). Та попри те, що все складається на його користь – доказів проти нього

немає, інший бере провину Раскольникова на себе, сам Родіон у своїй теорії не сумнівається, – герой не має спокою. Здавалося б, подумати, хоча б “краєчком думки”, які кроки слід зробити, використовуючи вкрадені гроші, щоб потім стати благодійником людства.

Звичайно ж, не зараз, а коли-небудь…

Але щось заважає Раскольникову спокійно жити. Що саме? Те, що він, “наче ножицями”, відрізав себе від людей. Людська натура героя не сприймає цього відчуження. Виявляється, людина Не може жити без спілкування, навіть така горда, як Раскольников.

Тому душевна боротьба стає дедалі напруженішою і заплутанішою. Родіон, як і раніше, вірить у правильність своєї ідеї, зневажає себе за слабкість, за бездарність, називає себе підлим.

Згідно з цією теорією, герой повинен відступитися від тих, через кого страждає. Має зневажати, ненавидіти і вбивати тих, кого любить. Він не може з цим погодитись.

Йому нестерпна думка, що його ідея має щось спільне з теоріями Лужина і Свидригайлова, він ненавидить їх, але одночасно розуміє, що не має права на цю ненависть.

У кінці роману Достоєвський через сон Раскольникова показує картину майбутнього світу, якби в ньому панувала ідея індивідуалізму, ідея поділу людей на “вищих” та “нижчих”. Ця картина страшна: “…Все были в тревоге и не понимали друг друга, всякий думал, что в нем одном заключается истина… Не знали, кого и как судить, не могли согласиться, что считать злом, что добром… Люди убивали друг друга в какой-то бессмысленной злобе… Все и все погибало…”.

Письменник застерігає людство від небезпеки захоплення ідеями, в основі яких лежить індивідуалізм. Він показує, яку велику владу над людьми може мати ідея і якою страшною, злочинною може ця ідея бути.

Досвід людства, набутий у XX та XXI століттях – беззаперечний доказ того, що письменник мав рацію.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Розвінчання теорії агресивного індивідуалізму (“тварь дрожащая или право имею”) в романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара”