Мотиваційно-смислова структура особистості, її соціальне значення в існуванні держави. Особистість формується та розвивається під впливом окремих культурних та соціальних умов, кодів, норм та цінностей. Соціум складається з окремих індивідів. Суспільство є цілим, і його не можна звести до окремих індивідів. Особистість є одним з ключових понять при вивченні соціуму.
Соціальне визначає особистісне й навпаки. На фоні бурхливих соціальних змін втрачаються ті основні стандарти, спираючись на які особистість могла б отримати відчуття власної
Держава може бути здоровою тільки тоді, коли її нація турбується та береже її, тому роль кожного у житті країни є дуже великою та значною. Індивідуально-особистий рівень громадянина у визначенні системи цінностей. Особистість та суспільство вдосконалюються як єдина система безпосереднього буття. Особистість утворює етнос – націю – державу й належить до своїх етнічних коренів. Людська особистість виступає основою етносу і джерелом держави.
У сфері етнонаціональних відносин людина набуває свою родову сутність, а в системі суспільних відносин в цілому – і політичну, і громадянську, оскільки немає безнаціональної людини і за культурою, самосвідомістю, мовою і за цілою низкою інших ознак. Крім того, ця етнонаціональна індивідуальність є однією із форм участі особи в реаліях етнонаціональних відносин [4, 168]. Кожен індивід особисто для себе вибирає цінності, які потім сповідує протягом всього життя. Рідко змінюються їхні пріоритети.
Ці реліквії закладаються в людині з самого народження, і тільки кардинальні рішення можуть вплинути та їх зміну чи відкинення. Цінностями є ідеї, якими живе людина і які дають їй наснагу до подального існування. Для розвитку держави й суспільства важливо, щоб громадянин правильно вибирав орієнтири. І працював на благо своєї країни. Система цінностей сучасного українця дуже низька.
Типовий житель думає тільки про особисте, і кожну справу робить зважаючи лишень на свої інтереси, не враховуючи суспільної думки та глобального значення дій. Мало реалізовується соціальних проектів, майже не з’являються нові ідеї. Нація користується надбанням попередників або іноземними напрацюваннями.
Національна свідомість і національне буття є життєдіяльністю соціуму, який зумовлює сутність і характер їх взаємовпливів. Організм нації в упорядкованій державі є злагодженим, цілим і завершеним у собі. Національний вимір буття суспільства не є одвічним.
Прадавні українці залишили нам свою культуру побут, створили великі можливості й також дали поле для своїх дій, щоб і сучасне суспільство ровивало Україну. Сьогодні впливовим чинником визначення стану світу загалом є активна діяльність соціальних суб’єктів у вимірі національного [3, 132-154], який стає більш актуальним у вимірі людського контексту національності. Людини не можу існувати поза етнонаціональним, тому кожний громадянин будуючи націю у собі, впливає цим на державу в цілому. Внутрішнє буття індивіда створює зовнішній вимір в якому живе нація. Людина свідомо керує своїм життям, і саме цим утворює життя соціуму.
Природа соціальних й етнічних процесів є дуже різною. Етнос виступає як прояв соціальної консолідації. Аналізуючи соціум як цілісність, можна зрозуміти особистість і суспільство. [1, 265-245] Етнонаціональне буття, виступає як динамічна цілісність, що розкриває взаємодію всіх складових політичної і економічної, соціальної і духовної, метафізичної і ідеологічної сфер. Поняття “соціальний організм” виступає цілісністю щодо права економіки, релігії, мови, мистецтва, держави, культури, тобто до кожного субструктурного елементу етнонаціональної сфери, яка, своєю чергою, є цілісністю [6, 177].
Етнонаціональні відносини є своєрідною реакцією на тенденції зростаючої уніфікації матеріальної і духовної культури в умовах глобалізації. Етнонаціональні фактори здійснюють історичний вплив на людину, зокрема на формування її ціннісних орієнтацій. Цілісність націй пов’язана з її функціональною організацією.
Суспільство є головним рушієм розвитку держави, йому надані всі функції управління країною. Не кожна соціальна спільнота, яка повинна виконувати роль розвитку держави працює задля відродження нації. Для повноцінного розвитку держави, в ній повинні діяти громадські організації, які відстоюються інтереси певної соціальної групи й суспільства в цілому. Ідейне спрямування організацій має наповнювати всі сфери національного відродження.
Соціальні групи, які сповідують державні інтереси й зацікавленні у розвитку та самобутності своєї держави працюють у різних аспектах виховання та відновлення загальнонаціональних цінностей у українському суспільстві. За їх ініціативи створюються різні проекти, які відроджують традиції, культуру, наприклад, фестивалі етнофолкмузики у різних багатих автентично-українською культурою селах, або майстер-класи народно-обрядового мистецтва. Просвітники, які пояснюють соціальним групам важливість відродження та збереження всіх проявів української культури об’єднуються між собою й створюють сильний поштовх у відродженню нації.
Об’єктом їх діяльності є Україна, її розвиток та шляхи вирішення нагальних проблем, що і є етносоціалізацією.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)