Сонети В. Шекспіра в контексті англійського мистецтва кінця XVІ – початку XVІІ століття

Темою роботи є дослідження процесу синтезу образотворчих мистецтв та літератури часів англійського Відродження з акцентуванням на участі у ньому В. Шекспіра, зокрема його сонетів як своєрідних мініатюрних портретів у віршованій формі. Робота є актуальною тому, що майже неможливо знайти таке дослідження, яке б показувало, як Шекспір, одночасно з представниками живопису та архітектури, сприяв утвердженню гуманістичних ідей Ренесансу і боровся проти закостенілих принципів релігійності, притаманних епосі Середньовіччя.

Оскільки драматичні

твори письменника вже достатньо вивчені, то для розкриття теми актуальніше було використати сонети – своєрідні віршовані портрети епохи. В роботі спочатку розглядається питання зародження ідей Відродження, які вже у XVІст. остаточно і міцно утверджуються в Англії. Ідеї ці не відразу сприймаються широкими колами англійського суспільства. Однак з часом вони приживаються, і разом з ними починає розвиватися національна мова, національна культура, на теренах якої Вільям Шекспір сформувався як письменник. Окрім того, Шекспір творив на вже готовій основі, можна сказати, на досвіді своїх попередників, серед яких
Т. Вайт та Х. Саррі – перші англійські поети, які познайомили суспільство з поезією Ф. Петрарки, Т. Кемпіон та Дж. Гаскойн, в чиїй творчості замість звичних релігійних мотивів постає кохання з усім різноманіттям почуттів, які воно породжує.

Твори С. Даніела, Х. Констебла, а особливо С. Спенсера справили сильний вплив на наступні покоління, серед яких був В. Шекспір, Дж. Лілі, Ф. Сідні, Т. Кід, Р. Грін і К. Марло. З іменем останнього пов’язана тема авторства Шекспіра, яка й сьогодні ще не є вичерпаною.

Як і література, англійське образотворче мистецтво часів В. Шекспіра повністю відновлювало незалежне становище. Воно стало доступним всім, а це сприяло не тільки вираженню суспільних поглядів та ідей свого часу, але й активній участі мистецтва у їх формуванні. В англійському живописі, особливо в портреті, поступово утверджувалися ренесансні принципи зображення природи, внутрішнього світу людини, складалася образотворча система, основана на відтворенні живого розмаїття образів реального світу. Як і філософія та поезія, англійський портретний живопис починає відкривати напружене життя душі й психологічні зміни почуттів.

Звідси й посилення інтересу художників до руху і життя, намагання у виразі обличчя зафіксувати відображення внутрішніх переживань. Саме в цю добу в Англії почав створюватися реалістичний психологічний портрет. Створювався він на основі популярного тоді мініатюрного живопису такими художниками, як Хілліард та Олівер.

Як і англійський живопис, архітектура дуже повільно позбувалася готичних традицій, котрі майже три століття панували в Англії. Архітектурне середовище стає з’єднувальною ланкою між живописом та літературою, стає носієм нової гуманістичної освіченості. Модний в Англії італієць Філарете вважав, що ідеальний зодчий “поруч з традиційним вмінням працювати в мармурі, дереві, сріблі, бронзі, золоті повинен знати літературу, арифметику, геометрію, астрономію, філософію, людину, медицину, історію, громадянські закони”1. Тому англійська архітектура, дотримуючись традицій, поступово стає наближеною до природи й устремлінь людини.

Це проявляється в заміській архітектурі. Змінюється призначення замків. Характерним для них стає значення заміського поміщицького будинку з притаманним англійським культом затишку. Їхнє оборонне значення зникає.

З архітекторів, що працювали в Англії в добу Шекспіра, своїми сміливими й новаторськими рішеннями вирізнялися Томас Холт та Ініго Джонс. Саме вони були першими в формуванні нових стильових ознак англійської архітектури.

Отже, метою даної роботи є дослідження співвідності сонетів з ідеями Ренесансу, їхнє втілення в загальну картину епохи Відродження.

Об’єктом мого дослідження є література, образотворче мистецтво та архітектура Англії кінця XVІ – початку XVІІ століття, їхня участь у формуванні гуманістичного світогляду суспільства та їхня роль в закладанні підвалин сучасної англійської культури.

Предметом роботи є дослідження сонетів Шекспіра в контексті тогочасного англійського мистецтва, дослідження їх взаємодії з культурою Англії кінця XVІ – початку XVІІ століть.

Для розкриття теми в роботі вирішуються такі завдання:

– подається короткий аналіз образотворчого мистецтва кінця XVІ – початку XVІІ століття;

– на тлі досягнень мистецтва Англії розглядається співвідносність сонетів з ідеями англійського малярства та архітектури.

Дослідження загальним обсягом 31 сторінка, складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (39 найменувань) та додатків.

В роботі я намагалася довести, що сонети Шекспіра ідеально вписалися в загальну картину втілення гуманістичних ідей Відродження і разом з живописом та архітектурою створили англійську національну культуру.

Починати розмову про мистецтво Англії часів Шекспіра слід з появи на півночі Західної Європи ідей італійського Відродження, котрі у формі гуманістичної моралі повільно й важко руйнували основи готичних смаків й пов’язаної з ними релігійності. Оскільки релігія мала сильний вплив на широкі верстви тодішнього населення, прихильники ренесансної культури спочатку намагались обновити релігію, надати їй замість показної релігійності, котра вичерпала вже себе в складних обрядах, рис чистої моральності, яка була притаманна першим християнам. Відтак, проклавши шлях до ідей італійського Відродження, починається реформування і культури, особливо мистецтва, надаючи йому рис світської моралі. Такий шлях оновлення духовного життя громадянства був зрозумілим для багатьох прогресивно мислячих представників інтелігенції, адже вони усвідомлювали, що реформування церкви і гуманістичні ідеї Ренесансу – не протилежні явища, а два паралельні духовні напрямки, що одночасно розвивалися й обидва по-своєму явились бунтом проти закостенілих моральних принципів.

Було у них чимало спільного: в боротьбі проти Середньовіччя вони використовували духовну спадщину античності “в той час, коли ще в Італії Фічіно намагався створити нову релігію з аристократичних думок античних філософів-язичників, англієць Вікліф, Гус з Чехії, нідерландець Еразм, німець Лютер, швейцарець Цвінглі і француз Кальвін хотіли повернути до життя демократичну релігію ранніх християн, очистивши її від середньовічних перекручень”2.

Вплив італійської культури в Англії відбувався повільно. Його носіями були запрошені інженери, лікарі, художники, музиканти, які вносили в англійський побут стиль образотворчого й декоративного мистецтва та мову; однак спочатку гуманізм і стиль Відродження лише “фарбувався”, а англійська культура не пронизувалася ним. І все ж вплив гуманізму й відродження в Англії не обмежувався лише копіюванням його ідей та форм: реформатори вивільняли мислення від старих умовностей й допомогали розвинутися таким ідеям та формам, в котрих почали виокремлюватися риси національної культури, одночасно з якими розвивалась й національна мова, яка принесла в літературу своєрідний світ народного мислення і сприяла виникненню нової літератури, на теренах якої з’явився Шекспір.

Однак Шекспір не утвердився б як геніальний письменник без значного внеску в англійську поезію ідей його попередників, котрі на основі національних традицій літератури почали втілювати в життя ідеї та форми італійської гуманістичної поезії. Серед таких, котрі палко сприяли знайомству англійського освіченого суспільства з поезією Ф. Петрарки, були поети Т. Уайт та Х. Саррі 3. Саме в творчості цих поетів краса та витонченість ліричної поезії, пройнятої ідеалами краси та любові, виразилися з особливою силою: вони, хоч і вважаються поетами англійської Реформації, зуміли протиставити релігійній схоластиці нове сприйняття навколишнього світу, проголошували ідеї Відродження не стільки як свободу від догматичності, стільки як нову культуру та освіченість. Починаючи з названих поетів, гуманізм в Англії, що був довгий час надбанням вузьких кіл освіченої інтелігенції, набуває масового характеру, його аудиторія значно розширилась через книгодрукування й театр.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Сонети В. Шекспіра в контексті англійського мистецтва кінця XVІ – початку XVІІ століття