Другу половину XІX століття називають епохою “великих романів” у російській літературі. Для письменників Росії літературна творчість була не стільки відображенням дійсності, скільки служінням істині, бажанням показати людству шлях духовного порятунку. Згадаємо хоча б роман Достоєвського “Злочин і покарання”. Не стало виключенням і творчість Л. Н. Толстого, що все-таки не дає однозначних відповідей на питання часу, але змушує читача задуматися. У якому би столітті ми не жили, роман Толстого “Виттяна й мир” вражає своєю сучасністю,
Центральні герої роману “Війна й мир” – Андрій Болконский і Пьер Безухов – дворяни.
Вони вигідно відличаются інтелектуально й духовно від свого оточення, що виявляється на перших сторінках роману. Епізод у салоні Ганни Павлівни Шерер розкриває преглядачное відношення тих, що зібралися до Пьеру як до незаконнопородженого сина графа й до Андрія Болконскому – за захоплене відношення до Наполеона – ворогові пануючи. Протиставивши на самому початку роману своїх любимих героїв великосвітському суспільству, для
У якімсь змісті й Андрій Болконский, і Пьер Безухов – зайві люди для вищого світла. Вони передставляют кращу, що тільки зароджується частину дворянского суспільства, що згодом вийде на Сенатскую площу відстоювати демократичні волі передставителей всіх шарів російського суспільства. Андрій Болконский, їдучи на фронт, хоче посвятить себе служінню батьківщині, виявити хоробрість, жадає слави; він хоче походити на свого кумира – Наполеона.
У критичний момент бою князь Андрозвівайся зумів підняти батальйон за собою: “От воно!
” – думав князь Андрій, кидаючись в атаку під кулями ворога Однак проходить зовсім небагато часу, коли він разочаровивается й у кумирі, і у своїх ідеалах: йому, раненому, що лежить на поле бою, “так незначні казалисій у цю мінуту всі інтереси, що займали Наполеона, так дріб’язковий здавався йому сам герой його, із цим дрібним марнославством і радістю перемоги, у порівнянні з тим високим, справедливим і добрим небом, що він бачив і зрозумів… “. Потім будуть спроби співробітництва зі Сперанским у військовій реформі, знову фронт… Однак внутрішній поякий і умиротворення приходять до вольового героя Толстого лише в спілкуванні із природою, із другом, з улюбленої: згадаємо “весняне почуття радості й відновлення” поруч із дубом після зустрічі з Наташей у Втішному, розмова з Пьером на переправі.
Духовні шукання властиві й Пьеру Безухову.
Вначалі він шукає єднання з вищим суспільством, не замісподіваючись презирства у свою адресу, і знаходить близького за духом друга – Андрія. Пьер радується щастю друга, розділяє з ним і Горе. Особливо сильно впливають на світогляд Пьера події періоду воєнних дій.
Під влияниїм цих подій, що відбувалися в зайнятий французами Москві, Пьер зневірився у життя, у добро й справедливость.
“Ні, тепер вони залишать це, тепер вони жахнутся того, що вони зробили! – думав Пьер, безцільно направляясь за юрбами носилок, що рухалися з поля сражения”. Зустріч із Платоном Каратаевим допомогла Пьеру відновити щиросердечну рівновагу. Бути корисним народу, випробовувати щастя взаємної любові, піклуватися про близький – от істина, до якої приводить Пьера ділгий шлях його духовних пошуків.
Знаменна картина зоряного неба, сприйнята Пьером: “Зірки, начебто знаючи, що тепер ніхто не побачить їх, розігралися в черном небі.
Те спалахуючи, те потухати, те здригаючись, вони клопітливо про щось радісному, але таємничому перішептивались між собою”. Межа між добром і злом пролягла й у духовному світі героїнь роману: образи сестер Ростових точно раскривают жіночу сутність іноді діаметрально противоположних характерів, вихованих в одній сім’ї. Згадаємо Наташу, що вміє радуватися чужим удачам, жертвує сімейним добром заради порятунку поранених, коли розміщає поранених на підведеннях під час отступления з Москви. Наташа шукає, помиляється, закохується, сумнівається, як і будь-яка дівчина.
Вона прекрасна у своєї непосредственности! Товстої бачить красу своєї улюблениці й у погрузнувневшем тілі матері сімейства.
Пошуки сенсу життя, по Толстому, у жінки повинні зупинитися на сім’ї. А чи така сестра Наташи, Віра? Недарма Толстой “видає” її за Берга – такого ж “сухаря”, кар’єриста, що готовий іти по трупах для досягнення кар’єрного росту. “Берг” – з німецького, “скелястий острів”.
От і Віра, і її чоловік – холодні, неродючі “берега” – попросту егоїсти, що живуть тільки для себе. У Толстого у романі “Війна й мир” більше 500 героїв, 50 сюжетних ліній, – і всі вони вчать нас як на позитивном, так і на негативному прикладі знаходити достійную мрію й сенс життя. Так давайте ж не втратимося серед побуту, знайдемо серед повсякденного – високе й будемо жити духовно!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)