Образ Пьера Безухова в романі Л. Н. Толстого “Війна й мир”

Судячи з непрямих авторських натяків, Пьеру в мо-мент появи в Петербурзі близько 21 року. Він рассе-ян, товстий і незграбний. На початку роману він ще гуляла й безобразник.

Його життя – типове життя “золотої молоді” – хаотична й нерозумна. Уперше Толстой показує нам Пьера в салоні Ганни Павлівни Шерер як явний порушник як суспільного спо-койствия, так і плавного плину вечора взагалі.

Але від усіх у вітальні його відрізняє розумний, спостерігач-ный погляд, що говорить про напруженої духовний жиз-ні героя. И саме цей погляд, а не величезний ріст або коричневий фрак, вселяє Ганні Павлівні беспокой-ство. Пьера привітають уклоном, що ставиться до людей самої нижчої ієрархії, тому що він незаконний син єкатерининського вельможі, графа Безухова. До через короткий час Пьер стає законним спадкоємцем померлого батька, власником тисяч душ і мільйонів. І тепер він бажаний гість всіх салонів і будинків обох столиць

Толстой робить його самим завид-ным нареченим Росії й підбирає йому в дружин саме глу-пое й розбещена істота – блискучу петер-бургскую красуню Элен Курагину.

І робить це Толстой швидко, немов квапиться, немов йому необхідно з-здать своєму улюбленому героєві такі умови, усередині яких життя стає неможлива. Автор хоче “струснути” безвладного, пливучого за течією Пье-Ра, підштовхнути його до рішучої переоцінки соб-ственной життя. И дійсно, крайня незадоволеність із-бій змушує Пьера порвати із дружиною й відмовитися від звичного укладу

Пошуки щирого, високодуховного життя приводять героя в масонську ложу. На якийсь час він знаходить ілюзію щиросердечного заспокоєння. Однак тут, як і раніше, його осягає разочарова-ние. Рожеві окуляри незабаром спали, і проникливий погляд Пьера побачив в “братерстві мулярів” або біс-плодові, відірвані від реального життя міркування, або погано приховувану користь

Розчарувавшись у тім, що недавно почитав за ис-тину, Пьер знову, якось непомітно для самого себе, від-дається на волю навколишніх. Але життя з розпусною дружиною, що він глибоко нехтує, нескінченно уг – нетане героя. Мені здається, що відроджує його душу до життя те нещастя, що трапилося з Наташей Ріс-Товой. Після скандалу, пов’язаного з невдалим похи-щением її Курагиным, і незлагоди із князем Андрієм він єдиний, хто по-справжньому здатний зрозуміти неї.

Доброта й співпереживання – найважливіші якості Пьера – змушують його забути про власні щиросердечні борошна й піклуватися оближних.

З відродженням знову вертається спрага деятель-ности. Пьер мріє про подвиги й славу. Комета 1812 року наводить його на божевільну думку про власний з-бранничестве: він повинен убити Наполеона й урятувати Росію

Але отут Толстой робить несподіваний, але глибоко логічний сюжетний хід: замість “великого” убивства Безухов робить “дріб’язок” – рятує малень-кую дівчинку. Не честолюбні задуми, а повседнев-ная готовність до самопожертви – от, по думці письменника, ознака теперішньої людини. Після розчарування в Наполеоні й масонах, у сла-ве подвигів і витає в хмарах або брехливій філантропії Безухов занурився в мир народний.

Вирішальної, переломної в його світогляді стала зустріч у полоні із простим селянином Платоном Каратаевым. Імен-Але від нього Пьер навчився не тільки відмовлятися від особистого, але й “сполучати” (улюблений термін Толстого) особисте собщим.

Але якщо Каратаев є втілення ідей письменника про непротивлення злу насильством, пасив-ное початок, те Пьер Безухов по натурі людин деятель-ный. Наприкінці роману ми бачимо героя членом таємного об-щества. Із суперечки Пьера з Миколою Ростовим ясно, що мети цього суспільства найвищі. “…Справи йдуть так кепсько, що це не можна так залишити, і… обов’язок всіх чесних людей протидіяти в міру сил”. “…Мучать народ, освіту


Образ Пьера Безухова в романі Л. Н. Толстого “Війна й мир”