Федеріко Гарсіа Лорка – поет іспанський кожного клітиною свого серця. У його поезії вчувається дух його любої Іспанії, циганська романтика, любов до жінки, любов до рідного краю:
Море хмуриться прибоєм,
Блякнуть злякані маслини,
Квилять флейти темноти,
Бамка гонг гірського снігу.
(Переклад М. Москаленка)
Модернізм іспанського поета позначений вдалим і, можна сказати, чарівним поєднанням міфології і фольклору. Міфологія додає віршам неповторної образності, а фольклор забезпечує милозвучність і близькість до народної
Прийшла в кузню Місяцівна
В серпанковім покривалі,
Хлопчик дивиться на неї –
Краса очі пориває.
(Переклад М. Москаленка)
Такої краси циганський син ніколи не бачив, бо йому аж серце в’яне. Жіночі образи у поета завжди, якщо і грішні, то водночас – чисті і прекрасні. За неземну жіночу красу їй прощаються усі гріхи. Голос прагне застерегти прекрасну Місяцівну від біди:
“Тікай, тікай, Місяцівно,
Бо як вернуться цигани,
Накують із твого серця
Намиста й перснів багато”.
Та відчайдушна
У гонитві за красою у смертельному танку помирає циганський хлопчик. А Місяцівна до приїзду циган залишає кузню:
Пливе небом Місяцівна,
За руку держить хлоп’ятко.
Кричать і тужать цигани над тілом хлопчика, а Місяцівну в нічному небі повивають хмари.
В основі поезії Лорки – іспанські народні пісні і балади. Взагалі образи ночі, місяченька, вродливої і звабливої циганки чи міфологічної героїні жіночої статі – часто вживані у поезії іспанського поета. А ще – тихий і лагідний плин вірша часто поєднується з гарячим південним темпераментом.
А це надає поезії Лорки експресії, несподіваної образності, метафоричності. Так, у вірші “Милоданка й вітер” місяць набуває несподіваного образу:
Вибубнює Милоданка
На місяці-тамбурині…
(Переклад М. Москаленка)
Оживає у творчості Лорки і вітер. То він у поезії “зелен”, то “несамовитий”, то порівнюється із “сатиром огнеязиким, рясно зорями повитим”, а то несподівано постає перед читачем міфічним звіром:
… а на даху лютий вітер
Рве зубами черепицю.
Найулюбленішими мотивами, які визначали поетичний світ Гарсіа Лорки, були любов і смерть, невіддільні одне від одного. Ці фатальні дії відбувалися на тлі реального життя іспанського суспільства. Не обходилося і без традиційних іспанських атрибутів – гітари, шпаги, плаща тощо.
Широко використовував Лорка і традиції балаганно-фарсового мистецтва народного іспанського театру.
Духом Іспанії сповнений вірш “Гітара”. Ранок у країні поета розпочинається із плачу гітари. Це її звуки розбивають символічну чашу ранку. Годі чекати від гітари мовчання, її призначення – плакати. Бо так плаче за світанком захід сонця, так плаче стріла без цілі, так плаче розжарений пісок за прохолодною красою камелій.
Плач гітари нагадує поетові, що так прощається із життям пташка під загрозою зміїного жала.
Вірш “Гітара” входить до збірки поезій Лорки “Вірші про канте хондо”. Канте хондо (“глибинний спів”) – особлива манера співу під гітару в Андалузії дуже давнього походження, відзначена великою емоційною напруженістю.
Трагічна доля спіткала іспанського поета-модерніста. Він був розстріляний фашистами неподалік міста Гранади. Проте його творчість фашистам не вдалося знищити, бо вона вічна.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)