Україна… Наша мила Вітчизна… Квітучий, пісенний край, край рясних полів і густих дібров, ясного неба й запашної польової землі, батьківщина щирих і прекрасних людей.
Століттями вона то відкривалася в неймовірному потязі до сонця, до щастя волі, і століттями захмарювалося її небо, тьмарилося її чоло від ворожих набігів, поневірянь, катувань, горя та страждань її поневолених синів і дочок.
Якщо ми хочемо бути справжніми громадянами України, ми мусимо розуміти і поважати один одного, допомагати у скруті, радіти одне за одного у щасливі
Наш народ стійкий та непереможний. У найскрутніші часи, в пору воєн та злиднів, він завжди об’єднувався задля шляхетної мети – відстояти рідну землю, не віддати її на знущання катам, зберегти надбання нашої історії та культури. Науковці, громадські діячі, представники творчої інтелігенції шукали і знаходили шляхи розв’язання проблем, відродження мови, відновлення згаслого інтересу до державності й незалежності.
В народі зберігалася й розвивалася наша культура, наша мова – попри гоніння.
Я
Я – часточка великого народу, чим по-справжньому пишаюся. Треба завжди пам’ятати, що Україна – це наш рідний дім. Земля пращурів дає силу й натхнення.
Тільки тут ми можемо дихати справді на повні груди, жити на повну силу.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)