Ой із города Трапезонда1 виступала галера
Трьома цвітами процвітана, мальована,
Ой первим цвітом процвітана
Златосиніми киндяками2 побивана;
А другим цвітом процвітана
Гарматами арештована3;
Третім цвітом процвітана
Турецькою білою габою4 покривана.
То в тій галері Алкан-паша,
Трапезондське княжа,
Гуляє,
Собі ізбранного люду має:
Сімсот турків, яничар5 штириста
Та бідного невольника півчвартаста6
Без старшини військової.
Перший старшина – Самійло Кішка, другий – Марко Рудий, третій
Поспішає галера до города Козлова, “до дівки Санджаківни на зальоти”. Дівка зустрічає їх, запрошує Алкана-пашу в світлицю.
У цей час Самійло Кішка просить Ляха Бутурлака випустити невольників, але той вмовляє козака зректися православної віри. Кішка відмовляється, за що Бутурлак б’є його.
Турчини, які підслуховували на галері за наказом Алкана-паші, заспокоюють господаря. Паша надсилає на галеру дорогі напої та наїдки.
Став Лях Бутурлак7 дорогії напитки пити-підпивати,
Стали умисли козацьку голову ключника розбивати:
“Господи,
Тільки ні з ким об вірі християнській розговорити”.
Бутурлак викликає до себе Самійла Кішку, пригощає його, але той тільки виливає напої. Коли Лях Бутурлак впився, Самійло випустив невольників.
А Кішка Самійло чогось догадав,
За бідного невольника ланцюгами втроє себе приняв,
Полуночної години ожидав.
Опівночі повертається на галеру Алкан-паша, він просить яничарів не будити вірного ключника. Безпечні татари, побачивши скутого Самійла, полягали спати. Козаки перебили їх усіх та скинули в море. Залишили тільки Ляху Бутурлака.
Коли ключник прокинувся, то побачив, що турків нікого немає.
До Самійла Кішки прибуває,
У ноги впадає,
Словами промовляє:
“Ой Кішко Самійлу, гетьмане запорозький,
Батьку козацький!
Не будь же ти на мене,
Як я був на останці віка мойого на тебе!
Бог тобі да поміг неприятеля побити,
Да не умітимеш у землю християнську входити!
Добре ти учини:
Половину козаків у окови до опачин посади,
А половину у турецькеє дорогеє плаття наряди,
Бо ще будемо од города Козлова8 до города
Цареграда гуляти.
Будуть із города Цареграда дванадцять галер вибігати,
Будуть Алкана-пашу із дівкою Санджаківною
По зальотах поздравляти,
То як будеш отвіт давати?..”
Самійло Кішка так і зробив, Лях Бутурлак говорив по-турецьки з яничарами, пояснюючи, що Алкан-паша відпочиває.
Так козаки повернулися додому.
Слава не вмре, не поляже!
Буде слава славне
Поміж козаками,
Поміж друзями,
Поміж рицарями,
Поміж добрими молодцями!..
Трапезонд, тепер Трабзон – місто на північному узбережжі Малої Азії.
Киндяк – стрічка, дорога тканина.
Арештована – тут озброєна.
Габа – біле турецьке сукно.
Яничари – турецьке військо, створене з військовополонених, обернених у мусульманство.
Лівчварта – 350.
Лях Бутурлак – перекручене Ілля Путурнак (потурчений).
Козлов – нині Євпаторія.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Самійло Кішка – історична особа, учасник морських походів запорозьких козаків проти Туреччини, у 70-х pp. XVI ст. потрапив у турецький полон і провів у неволі майже 25 років.
У 1599 р. Кішка організував на турецькій галері повстання невольників і повернувся на Україну, де став гетьманом.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)