Дактилічна рима

Дактилічна рима – співголосся слів у вірші, в яких наголос падає на третій склад від краю, нагадуючи за побудовою стопу дактиля. І. Качуровський називає Д. р. пропарокситонною), вважаючи її генетично позаукраїнською, хоча вітчизняні фольклорні джерела (фрагменти дум) спростовують такі припущення (“Плач невольників”: “Там багато війська понаджено: По два, по три укупу посковано, / По два кандали на руки покладжено”; “Маруся Богуславка”: “Та на морі синенькому. / Та на камені біленькому / Там стояла темна темниця”; чи “Самійло

Кішка”, де мовиться про галеру, що “із Трапезонта виступала – трьома цвітами процвітана, мальована, / Ой первим цвітом процвітана / Златосиніми киндяками по бивана; / А другим цвітом процвітана – / Гарматами арештована; / Третім цвітом процвітана – / Турецькою білою габою покровена” тощо). Аналогічні приклади є і в українській народній пісні: “Ой у полі три тополі, / Одна одну перехитує. / Ой в парубка три дівчини: / Одна одну перепитує”. Така форма римування спостерігається у Т. Шевченка (“Туман, туман долиною, /Добре жити з родиною”), С. Руданського (“Але сталося друге святонько: / Виряджав
у світ мене батенько”), М. Вороного (“Колись вони в гармонії буття / Бриніли тонами величними, високими, / Акордами могучими, глибокими!”).

Д. р. спостерігається і в доробку І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, Г. Чупринки, Юрія Клена, А. Малишка, Ганни Черінь, Б. Олександрі-ва, Є. Плужника та ін., засвідчуючи свою національну своєрідність. Наскільки органічно Д. р. виглядає в українській поезії, свідчить приклад із доробку П. Тичини: А справжня муза неомузена Там десь на фронті, в ніч суху, Лежить запльована, залузана На українському шляху.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Дактилічна рима