Одними з найдавніших народних дум є Думи Про турецьку неволю, у яких зображуються страждання невільників, їхня туга за Батьківщиною та звільнення від полону. Справжньою перлиною українського народної Творчості вважається “Дума про Марусю Богуславку”. Маруся Богуславка – це не історична особа, як, наприклад, Самійло Кішка, а узагальнений образ жінки-полонянки.
Потрапивши в неволю, вона стала дружиною турецького султана: Бо вже я потурчилась, побусурменилась Для роскоші турецької, Для лакомства нещасного!
З думи ми дізнаємося,
Вона обіцяє Допомогти в’язням повернутися додому, бо
Тоді Маруся відімкнула темницю й випустила козаків. А для себе просила лише одного: щоб вони не минули міста Богуслава й передали звістку про неї батькам. Головна героїня твору приваблює мене своїм Незламним духом і патріотизмом. Навіть серед ворогів-турків вона знаходить можливість допомогти своєму народу.
Я вважаю, що “Дума про Марусю Богуславку” – один з найпрекрасніших творів українського фольклору.