“Ой полем, полем Килиїмським, То шляхом битим гординським, Ой там гуляв козак Голота, Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота. Правда, на козакові шати дорогії – Три семирязі лихії: Одна недобра, друга негожа, А третя й на хлів незгожа. А ще, правда, на козакові постоли в’язові, А онучі китайчані – Щирі жіноцькі рядняні; Волоки шовкові – Удвоє ненецькі щирі валові. Правда, на козакові шапка-бирка – Зверху дірка, Травою пошита, Вітром підбита, Куди віє, туди й провіває, Козака молодого прохолоджає.
То гуляє козак Голота, погуляє,
Татарин збирається і мчить у поле за козаком. “В город Килию запродати, Перед великими панами-башами вихваляти, І много червоних не лічачи набрати, Дорогії сукна не мірячи пашитати”. Між ними відбувається розмова, з якої видно, що козак не злякався татарина, бо “добре звичай козацький знає”. Голота вбиває татарина, переодягається у його багатий одяг, взуває чоботи татарські і, взявши за поводи татарського коня, зі славою повертається у Січ.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)