Новаторство Байрона в тлумаченні образа Дон – Жуанадон Жуан підкреслено безликий. Миловидний, пересічний парубок, на відміну від свого легендарного однойменного попередника, не сам перемагає серця й обставини, а його “беруть у полон” одна за іншою різні дами й тягне потік подій – з Іспанії в Туреччину, Росію й Англію. Зате поблизу від нього перебуває надзвичайно активний автор, коментатор-сатирик
Яскравість собитийного тла не фантастична й не екзотична, але настільки ж підкреслено достовірна: виразність конкретно-побутових
Видатні сучасники Байрона (у їхньому числі Вальтер Скотт, Шеллі, Пушкін ) відзначили воістину шекспірівська розмаїтість поеми. “Дон Жуан” (1818-1823) – найбагатше по змісту й охопленню дійсності твір Байрона, що залишилося незакінченим, великий реалістичний роман у віршах. Хоча події його ставляться до XVIII в., у ньому дана широка картина суспільно-політичного життя європейських країн XIX в. Роман вражає надзвичайною художньою розмаїтістю: у ньому є й гострі драматичні сцени й політичні міркування, і ліричні відступи
Байрон розповідає про пригоди іспанського юнака Дон Жуана, якого батьки відправляють у далеку подорож, щоб зам’яти скандал із приводу його роману із замужньою дамою. Дон Жуан попадає на грецький острів; переодягнений у жіноче плаття, він виявляється в гаремі султана; згодом бореться в рядах російської армії при узятті Суворовим Ізмаїла й у нагороду направляється з повідомленням до Катерини II. Нарешті, доля закидає його в Англію, де він знайомить із розбещеним і лицемірним вищим суспільством. Написаний живою мовою, близькою до розмовного, доконаний за своєю поетичною формою, “Дон Жуан” належить до числа новаторських добутків світової літератури
(2 votes, average: 3.00 out of 5)