Добуток на тему: Туга за Україною в поэзиях Т. Шевченко

Ім’я видатного українського Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченко, відомо далеко за межами України. Він як теперішній патріот своєї Вітчизни, був завжди разом з нею й навіть тоді, коли був далеко від її. Думки Кобзаря летіли до рідної неньки, намагаючись хоч чимсь їй допомогти, їй, скривдженої й знедоленої.

Немає волі на Україні, забулася козацька слава – от що засмучує Тараса Шевченко. І шле він на рідну землю свої Думи, свої “квіти”.

Тужить Кобзар за своєю ненькою, тому що Батьківщина – єдина у світі, і її неможливо забути.

Але не все спокойно на Україні, “у тім раї”. Призиває Тарас Шевченко стати вільними, незалежними, прислухатися до плачу рідної неньки.

Перебуваючи в казематі й далеко за межами своєї Батьківщини, завжди думає він про неї, тужить і плаче, розуміючи, як важко їй зараз доводиться, позбавленої волі, волі. Ми начебто чуємо й стогін України під ярмом – панський і московським, – і стогін самого Кобзаря:

Подивитеся на рай тихий, На свою Країну Полюбите щирим серцем Велику руїну (“И мертвим, і живим…” )

Адже Україна – єдина у світі, і не знайдемо ми ніколи нічого краще, ніж її зелені садочки, чим

її веселі ріки. Все це вона, рідна мати, заради якої можна навіть віддати життя. Кожна країна має свої досягнення, свої ідеали.

Люди всіх країн спілкуються між собою, беруть краще з культури, мистецтва, технологій, але не потрібно сліпо поклонятися всьому, що мають інші країни, адже Україна й українці – це самостійні нації, у якої є чудове мистецтво, насамперед пісенне, є своя Історія, хоча страшна, навіть трагічна. Тому й радить Великий Кобзар:

Учитеся, читайте, И чужому вчите И свого не цураєтеся, Тому що хто мати забуває… Того Бог карає (“И мертвим, і живим…”)

За такою Україною, вільної, незалежної, тужить Тарас Шевченко, де всі люди будуть братами, де будуть розуміти один одного так, як було колись. І тоді прийде нове життя, щаслива, радісна, “оживе добра слава”, і буде “сім’я більша” і в цій “сім’ї вільної, нової” буде жити вічно ім’я великого українського Кобзаря. Тарас Григорович Шевченко вірить у те, що Україна порве “кайдани” неволі, “окропит” волю “ворожою злою кров’ю, стане рівної з іншими країнами, і “прийде в забуття ганебна давня година”, тому й кличе:

Обійміться ж, брати мої, Молю вас, благаю! (“И мертвим, і живим…”).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Добуток на тему: Туга за Україною в поэзиях Т. Шевченко