Напевно, кожен із нас пам’ятає ту книжку, яку прочитав у своєму житті найпершою: “Казку про Колобка” чи “Буквар”. Це не настільки суттєво, адже набагато важливіше пригадати ті емоції, які ви відчували. У мене було таке враження, наче з моїх очей впала полуда, наче хтось дуже могутній та всезнаючий прочинив переді мною двері в інший світ.
Це було настільки несподіваним та дійсно магічним, що я почала читати все, до чого лише могла дістатись. Це сталось у той час, коли я лише почала ходити до першого класу. Я читала історію про пригоди
Книжка була досить груба, оправа була такою гладенькою та приємною на дотик, а сама книжка була чудово ілюстрована. Чесно кажучи, коли вона вперше втрапила мені до рук, малюнки настільки мене захопила, що я вирішила навчитись читати лише для того, аби зрозуміти, про що там йдеться. Згодом я почала читати все більше й більше, адже світ книжок мене дійсно поглинув. Я відчувала, що з кожною прочитаною книжкою я виростаю, з кожним рядком у мене випростуються крила.
Чим більше ти читаєш, тим ясніше усвідомлюєш, що будь-які бар’єри, які людина вибудовує на своєму
Ті ж самі книжки роблять тебе кращим вже тим, що ти просто їх читаєш. Я не пам’ятаю, яка розумна людина це сказала, проте ці слова запали мені в душу: “Лише книга здатна торувати тобі дорогу вперед, кожна знехтувана – крок назад”. Я намагаюсь читати дуже багато вже тому, що я хочу розвиватись, а ще через те, що для мене це – шанс увійти до нового світу, який разюче відмінний від того, що ти бачиш за вікном.
Для чого людині потрібні книжки? Для того, щоб врешті-решт стати самим собою. Для того, аби випростались ваші крила.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)