Часто говорилося про простоту й доступність поезії Твардовского будь-якому віку, не крім тих, кому “від двох до п’яти”. Багато рядків Твардовского вже давно входять у коло дитячого читання. Але Твардовский все-таки залишається поетом “дорослим”, зверненим до читача, що має за плечима чималий життєвий досвід. У свій час “дитяча” тема по-своєму займала й залучала Твардовского.
Більше того, в 30-х роках він написав для дітей два більших вірші “Молочний колгосп” (1933) і “На крижині” (1935), видані навіть окремими книжками
Віршований текст А. Т. Твардовского. Смоленськ., 1933).
ДО “дитячого” досвідам він більше не вертався, багато пізніше в статті “Про поезію Маршака” Твардовский розповів, як спочатку знайомства з Маршаком, “уступаючи його наполяганню”, показав йому одну свою дитячу книжечку. Зрілий Твардовский, для якого “найсуворішим правилом було беззастережне заперечення того допущення, начебто в мистецтві одне можна робити
Широко розлився Дніпро Ні кінця, ні краю ні, Затопив берега, Заливні луги Затопив Придніпров’я, Низькорослі кущі И пішли, пішли з верхів’я На Смоленськ – плоти
Точність опису весняного повіддя разюча. А кінцівка другого вірша (“Ліс восени”):
…Стала ялина в лісі заметней Береже густу тінь Красноголовець останній Зрушив капелюх набекрень
Вона начебто списана з дитячого малюнка – поет немов дивиться на ліс очами свого дитинства: тільки дитині доступно побачити зрушену “набекрень капелюх”. Твардовский міг би стати непоганим дитячим поетом, якби всі його помисли, інтереси не були б спрямовані до іншому. Але діти, підлітки, їхнє майбутнє, доля тих, кому “на тім же шляху за нами, але далі йти, виконати, що ми не встигли”, займають особливе місце в “дорослому” творчості поета
“Дитинство, це величезний край, звідки приходить кожний!… Звідки я родом? Я родом з дитинства, немов з якоїсь країни”. Ці слова Антуана де Сент Екзюпері цілком міг сказати Твардовский, що не забував ні на мить про ту малу частку світла, з якого він почав свій шлях і вдячний був їй “за всі дитячі впечатленья, що в зріле століття із собою відніс”.
Відтіля, з дитинства, берет свій початок духовна біографія людини, і не можна пускати його в життєвий шлях, за словами Достоєвського, без зачатків позитивного й прекрасного. І коштувало вибухнути війні, Твардовский, з його загостреним почуттям відповідальності за все свершающееся у світі, миттєво зрозумів, що самі тяжкі випробування війна несе дітям. Незміцнілій дитячій душі непосильні жахи війни. І ледве тільки мовлення заходить про дітей, муза поета звучать із особливим розжаренням, з особою пристрасністю