В 1866 році Достоєвський написав роман “Злочин і покарання”. Він одержав всесвітню популярність. Головний герой роману – Родіон Розкольників вчиняє злочин, а потім його починає мучити совість.
Люди, близькі йому, не розуміють і не приймають його вчинку, уважаючи його невиправданою жорстокістю, закон вершить своя справа – присуджує Раскольникова до каторги. Для з’ясування причин, які штовхнули парубка на злочин, треба знати, хто такий Розкольників
Родіон Розкольників – парубок, що був студент юридичного факультету університету
Він був розумним, виділявся здатностями в студентському середовищі, посилено займався, не жалуючи себе, і за це його поважали але ніхто не любив. Розкольників усіх цурався, ні до кого не ходив і в себе не любив приймати, незабаром усе від нього
Він жив у комірці “під самою покрівлею високого п’ятиповерхового будинку”, і вона “походила більше на шафу, чим на квартиру”. “Він був до того зле одягнений, що інший навіть і звична людина посовестился б удень виходити в таких лахміттях на вулицю…”. Але Розкольників не соромився свого лахміття, “стільки злісного презирства вже нагромадилося в душі парубка”. У розумі Раскольникова зріла загадкова ідея, ціль якої полягала в тому, щоб поліпшити своє положення й положення близьких.
Ця ідея перетворилася в реальну справу – убивство старухи-процентщицы.
Зробивши вбивство, Розкольників шукає виправдання своєму вчинку. Які ж причини, що штовхнули Раскольникова на такий учинок? По-перше, це дивовижна бідність, по-друге, його споконвічна шляхетна мета допомогти собі й людям
И нарешті, його теорія про поділ людей зіграла в убивстві не останню роль… Ще до вбивства Розкольників надрукував статтю, у якій розвивав дивну теорію розподілу людей на два розряди: звичайних і незвичайних. “…Люди, за законом природи, розділяються на два розряди: на нижчий, тобто, так сказати, на матеріал, службовець єдино для зародження собі подібних, і властиво на людей, тобто таланти, що мають дарунок або, сказати в середовищі своєї нове слово… перший розряд, тобто матеріал, говорячи взагалі, люди по натурі своєї консервативні, чинні… Другий розряд, усі переступають закон, руйнівники або схильні до тому, судячи зі здатностей…
Якщо йому треба для своєї мети переступити хоча б і через труп, через кров, по совісті, може, по-моєму, дати собі дозвіл переступити через кров…” У цій теорії легко виявляється мораль буржуазного суспільства – підпорядкування більшості інтересів купки, що має влада, готової піти на злочин заради підтримки свого панування. Убивши бабу-процентщицу, Розкольників як би робить “пробу” своєї натури: до якого розряду людей він ставиться. Після вбивства Розкольників, перебуваючи в стані постійної щиросердечної напруги, те жахаючись тому, що зробив, то переконуючи себе в правильності теорії юрби й купки владарів, живе роздвоєним життям
Він розуміє в душі, що зробив помилку, убивши бабу-процентщицу, усвідомить крах своєї ідеї, але боїться зізнатися в цьому навіть самому собі. Але в силу ряду причин він все-таки зізнається у своєму злочині всім. Які ж це причини? Раскольникова мучить совість за вбивство баби-процентщицы й ні в чому не винної Лизаветы Іванівни – сестри баби
Раскольникова змусили обставини. Порфирій Петрович все знає й розуміє, пропонує йому з’явитися самому. Великий вплив зробив поводження Соні
Раскольникова тягне до Соні, тому що Соня теж вчиняє злочин, злочин над собою. Але своїм злочином Соня, на відміну від Раскольникова, губить тільки себе. Вона не розуміє, як можна переступити моральний закон, що забороняє вбивати людей. По її поняттю, людина не може вбити людини й при цьому бути
(2 votes, average: 4.50 out of 5)