Про Юрія Кульчицького в Україні нині відомо небагато. Українець за походженням, він виконував роль військового аташе та перекладача у Відні. Згодом Кульчицький опинився в австрійській дипломатичній місії в Стамбулі й відіграв важливу роль у легендарній Віденській битві 1683 року, яка фактично зупинила турецький наступ на цивілізовану Європу.
У Відні Кульчицький дістав неформальний статус героя. Як нагороду, крім будинку від магістрату й медалі від короля, рятівник отримав триста мішків кави. Каву залишили в обозі турки, щоправда, австрійці
Якби не вроджена підприємливість Кульчицького, кава могла б так і залишитися прикрасою якогось етнографічного музею австрійської столиці.
Проте Юрій Кульчицький не розгубився – відкрив кав’ярню спочатку тільки для власних приятелів, утаємничених у смак Сходу. Віденцям кава засмакувала. Не останню роль у цьому відіграла колоритна постать рятівника Відня, який засолодив гіркий напій. Кульчицький, перебравшись у турецький одяг, особисто частував своїх гостей, пом’якшуючи смак кави медом,
За переказом, саме експериментатор Кульчицький і винайшов напій, що згодом дістав італійську назву “капучино”.
Невдовзі “на каву” до Кульчицького почала заходити місцева аристократія. До кави подавали й круасани, за легендою, винайдені сусідом-булочником, намовленим до цього Кульчицьким. Тоді круасани мали й символічний підтекст – у такий спосіб ласуни споживали імітацію турецького півмісяця.
Зазвичай відвідувачі вмочували їх у каву, що згодом стало навіть певною віденською традицією.
У Європі, як і в Туреччині, кав’ярні приваблювали всі верстви населення: політиків, комерсантів, творців і звичайних людей. У кав’ярнях виникали нові форми соціальної взаємодії. Купці, фінансисти, страховики в пошуках місця для обговорення спільної справи шукали альтернативу звичайним на той час зібранням.
У кав’ярнях художники й письменники, які зазвичай працювали на самоті, мали можливість поспілкуватись один з одним і з іншими цікавими для них людьми.
Триста трофейних мішків із кавою продали. Цей бізнес не розвиватися не міг, адже кавовий герой не лише заслужив почесне австрійське громадянство, а й на все життя був звільнений від сплати податків.
Кульчицький помер у розквіті слави в 1692 році. Героя-каво-вара поховали під кафедральним собором Святого Стефана, одного з найбільших у Відні.
У 1862 році іменем Юрія Кульчицького назвали віденську вулицю, а згодом установили й пам’ятник простому “шляхтичу із Самбора”. Європейські кавовари, зокрема фірма “Якобз”, певний час мали у своєму асортименті “каву Кульчицького”. Тож на Заході “скромний” галицький герой і його добрі справи більш знані, аніж удома. Планується навіть зняти фільм про Віденську битву за участю американського актора Мела Гібсо-на, який грав би короля Яна Собеського.
Подвиг бравого галицького розвідника, захопленого кавою, також має бути екранізовано.
410 слів За А. Борковським
(1 votes, average: 5.00 out of 5)