И. Франко – письменник-експериментатор у багатьох видах мистецтва

Як можна охарактеризувати вираження И. Я. Франко: “…Малим ще хлопчам у мамині пісні заслухався я…”? Пісня, з якої мати ніколи не розставалася, залишила в душі малого Івана вогник любові до фольклору, що постійно харчував його творчість. Щонайніжніше Іван Франко любив народну пісню. Від нього записано й увійшло в скарбницю музичного фольклору кілька десятків оригінальних народних галицьких пісень

Перебуваючи в Києві (1885), поет наспівав Миколі Лисенко кілька своїх улюблених мелодій. Це були пісні “Про Довбуша”, “Пливе селезень

по Дунаю”, “Жалю мої, жалі” і “Бескиде зелений”. Ці п’ять пісень стали прикрасою Лисенкового “Збірника українських пісень” і тепер є хрестоматійними зразками западнонародного фольклору. Надзвичайно коштовними є, записані від Франко Климентом Квіткою (в 1901 році, 31 пісня) і Філаретом Колессою в 1912 році.

1894 року у Львові И. Франко очолив комітет, що централізував музичну фольклерную роботу. Завдяки ініціативі поета вийшло в мир наукове видання: “народні пісні з мелодіями”. Воно дуже різноманітне: від пісні до опери. У процесі освоєння поезії И. Франко музикантами першорядне значення

мав вихід із друку збірника “З вершин і низин”. І одним з перших інтерпретаторів лірики Франко був М. Лисенко.

Його добутку “Місяцю-князеві”, “Не забудь юних днів”, “Це танучи стежечка”. Але найбільшу музичну славу принесла Франко його лірична Драма “Зів’яле листя”. Крім того, є опера “Золотий обруч” Лятошинского, написана за мотивами повести “Захар Беркут” і драматична опера Ю. Мейтуса – за мотивами драми “Украдене щастя”. Перу И. Франко належать 50 наукових праць, присвячених пісні

У Відні 26 листопада 1915 року професор, доктор філософії Йосип Застирец написав особистий лист у Королівську Академію в м. Стокгольм. Це був лист у Нобелівський комітет, у якому він пропонував кандидатуру И. Франко. Тому що “нагородження доктора Івана Франко Нобелівською премією буде мати велике значення не тільки для самої України, але також для Східної й Західної Європи”.

Цей лист надійшло в Стокгольм, на жаль, уже тоді, коли питання про премію 1915 року був вирішений. В 1916 році кандидатура Франко не розглядалася, оскільки в травні того ж року український поет умер, а Нобелівська премія посмертно не присуджується


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

И. Франко – письменник-експериментатор у багатьох видах мистецтва