Роман, за винятком історичного, художньо досліджує життя окремої людини, перипетії її долі, її щоденні турботи й духовні пошуки. В епопеї ж ідеться про якусь видатну історичну подію, що справила вирішальний вплив на життя народу, нації. Отже, головна відмінність між двома жанрами – у предметі зображення.
В античні часи епопея якнайповніше відповідала естетичним запитам епохи, відігравала провідну роль у розвитку літератури, а це, в свою чергу, не давало змоги утверджуватися роману як епосу приватного життя. З історичної точки зору епопея,
У давніх індійців це “Махабгарата” (X-VII ст. до н. е.) і “Рамаяна” (І ст. до н. е.), у німців – “Пісня про Нібелунгів” (XII ст.), у скандинавів – “Едда” (XIII ст.). Вже на початку XIX от.
З народних героїчних пісень виникає фінська поема “Калевала”.
Гомерівські епопеї стали взірцем для наслідування. Під їхнім впливом пізніше з’являються такі твори, як “Енеїда” Вергілія (І ст. до н. е.), “Несамовитий Роланд” Л. Аріосто (XVI ст.), “Генріада” Вольтера (XVIII ст.). Із занепадом класицизму таких епопей не писали Проте сам термін залишився, набувши іншого значення. Ним почали називати великі епічні твори, в яких доля окремої людини осмислювалася на широкому тлі історичних подій певної епохи. Йдеться про романи-епопеї, такі, як “Війна і мир” Л. Толстого, “Fata morgana” М. Коцюбинського, “Сестри Річинські” І. Вільде.
Зазнає змін і героїчна поема: зменшується її обсяг, увага концентрується на реалістичному зображенні кількох епізодів визначної історичної події. Поряд з героїчною поемою розвивається і комічна, що протистоїть високій епопеї, а інколи навіть висміює її. Найбільше переробок (травестій) зазнав твір давньоримського поета Вергілія “Енеїда”. Так, французький поет XVII ст.
Скаррон у жартівливій формі висміяв античних богів, німецький поет Блюмауер (XVIII ст.)-релігійний фанатизм, росіянин Осипов (XVIII ст.) – неуцтво. Звернувся до сюжету “Енеїди” й І. Котляревський, який “перевдягнув” античних героїв в український одяг і яскравими реалістичними фарбами змалював картину українського життя кінця XVIII ст.
Такий складний шлях розвитку епопеї зумовив її не місце в ієрархії жанрів, а також суттєві відмінні стародавніх епопей від аналогічних творів нового часу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)