ЧИКАЛЕНКО ЄВГЕН (21.12.1861, с. Перешори, тепер Херсонської обл. – 20.06.1929, Прага, похований у с. Подєбради) – громадський діяч і меценат.
Походив з козацького роду. Навчався в Одеській гімназії (1870 – 1875), згодом – у Єлисаветградському Вищому земському реальному училищі (1875 – 1890), Харківському університеті. Переслідувався як член драгомановського гуртка, в 1885- 1890 рр. перебував під наглядом поліції в с. Перешори.
Був власником чималого господарства, написав українською мовою популярну брошуру “Розмови про сільське хазяйство”
Брав активну участь в українському національно-культурному русі як організатор і меценат. На його кошти вийшов укладений М. Комаровим “Словарь російсько-український в 4-х томах” (1893 – 1898), видавалися газети “Громадська думка” (1906) і “Рада” (1906 – 1914), місячник “Нова громада”, орган Революційної Української Партії газета “Селянин”. Спонсорував белетристичні твори українською мовою, що друкувалися в “Киевской старине” і “Літературно-науковому вістнику” (зокрема, М. Коцюбинського, Б. Грінченка, В. Винниченка, А. Тесленка), фінансував організацію у Львові Українських наукових
Організував фонд Д. Мордовця в Науковому товаристві ім. Т. Шевченка для підтримки українських письменників.
Є. Чикаленко – один із засновників ряду українських культурницьких і політичних організацій: Загальна українська організація (1897), Українська Демократична Партія (1904 р., з 1905 р. після об’єднання з Радикальною Партією С. Єфремова й Б. Грінченка – Українська Радикально-Демократична Партія), Товариство Українських Поступовців (1908).
Під час Першої світової війни змушений був виїхати до Фінляндії. У 1916- 1919 рр. відновив видання газети “Рада” (“Нова Рада”), 3 січня 1919 р. перебував в еміграції у Галичині, Варшаві, в різних містах Австрії. 1925 р. переїхав до Чехословаччини, де працював в Українській господарській академії в Подєбрадах.
Залишив “Щоденник”, написаний езопівською мовою у зв’язку з загрозою арешту, неопубліковані архівні щоденникові записи про Україну 1918 р. У “Спогадах”, що охоплюють період від 60-х років XIX ст. до 1907 р., детально відтворив панораму українського життя на зламі двох століть, змалював постаті визначних громадських діячів України, письменників (брати Тобілевичі, В. Антонович, Б. Грінченко, М. Коцюбинський, В. Винниченко та ін.).
Літ.: Чикаленко Є. Спогади. Нью-Йорк. 1955; Погребенник Ф. Життя і смерть Євгена Чикаленка // Рада. 1991.
30 верес.; Погребенник Ф. Неопублікована спадщина Євгена Чикаленка // Сучасність. 1991. № 7-8; Самсоник Н. Лицар високої мрії 11 Старожитності. 1993.
Ч. 5 – 6; Білокінь С. Роздуми монархіста: З листування Є. Чикаленка // Індо-Європа, 1991; Качкан Б. Відблиски зорі Євгена Чикаленка І І Качкан В. Українське народознавство в іменах: У 2 ч. К., 1994. Ч. 1.
В. Панченко
(1 votes, average: 5.00 out of 5)