Мені чомусь раніше здавалося, що усна народна творчість – це минувшина, шось таке, що давно записане, видрукуване і зберігається на полицях. Я замислювався над тим, чи Розвивається народна творчість нині, У наші дні. Спочатку мені здавалося, що зараз вона (особливо пісенна) не розвивається, бо мені невідомі Сучасні народні пісні, весь час я чую тільки старі, записані багато років тому. Я не розумів причин, чому раніше пісні творилися, а сьогодні не відбувається пей процес. Виходить, шо раніше люди були більш творчими, а зараз ні?
Але ж так не
Знаю, ви молилися за мене Дні і ночі, сива моя нене.
І мало хто при цьому згадує, що слова написав М. Луків. І таких пісень, які співають не одне покоління, багато. І назви вони мають часто не такі, як давали їм автори: “Про тополю”,
Якийсь період історичного розвитку буде кликати до життя ті чи інші Жанри народної творчості або певні Теми. У часи козаччини, наприклад, були популярні маршові пісні, Думи. Коли в нашій країні почалися демократичні процеси, то маршові пісні стали теж популярними. Виконувалися вони разом з іншими Народними піснями і самі ставали (а може, й були) народними.
А які Жанри усної народної творчості живуть сьогодні? Пісні (в основному ліричні, але й маршові теж), казки, сучасні приказки, прислів’я і невмирущий жанр – анекдоти, який буде жити століттями. Прислухайтесь, шануйте, поважайте народну творчість – скарбницю нашої мудрості, нашої історії, яку ми передамо наступним поколінням.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)