Напевне, немає в світі людей, байдужих до теми кохання. Твори мистецтва, присвячені цій темі, завжди викликають нашу цікавість, привертають до себе увагу. Драматична поема Кочерги “Свіччине весілля” (1930 р.) поєднує в собі трагічність сюжету, глибоке розкриття теми кохання та висвітлення історичних умов боротьби київських працівників за їхні права у 1506 році, коли місто перебувало під владою литовських князів. У поемі наявні дві Основні сюжетні лінії: боротьба народу за світло та взаємини між Іваном Свічкою і його коханою дівчиною Меланкою.
Свічка разом з іншими робітниками боровся проти заборони з боку влади запалювати світло – ніби через небезпеку пожежі, а насправді – щоб посилити гноблення, систему штрафів та здирство. Свій шлях боротьби Свічка пов’язував з почуттям кохання. Він пояснює Меланці: …я на честь твою жадаю Всі засвітити в Києві вогні!
Для Меланки найважливішим було зберегти кохання. Перше місце вона відводила не боротьбі, а родинному щастю: Тоді нам світло любе, як воно Своє проміння ллє в затишній хаті, Коли сім”я
Це ще раз свідчить про те, наскільки глибоким може бути почуття кохання, які тяжкі випробування людина може винести заради нього. Іван Свічка, зі свого боку, також вступив у громадянську боротьбу саме тому, що віддано любив Меланку, хотів захистити її права, змінити життя на краще. Саме йому належать слова: Чи не любов од віку пориває Людей на подвиг, на борню, на бій?
Отже, внутрішній світ людини, її почуття тісно пов’язані з усіма її вчинками. Кохання між Меланкою та Іваном було настільки сильним, що навіть після смерті нареченої Свічка здатен був боротися на її честь: І свічка ця, що ти життям купила, Крізь дикий терн та бурю пронесла,