Образ Ракітіна позбавлений фабульної напруженості, розмови переважають над драматичною дією. Зображуючи неквапливий плин життя, Тургенєв зосереджує увагу на інтимних конфліктах приватної особи. Образ Ракітіна існує в докладно розробленому психологічному й побутовому контексті дворянського середовища.
Образ Р. автобиографичен (“Ракітін – це я”,- писав Тургенєв). Він розумна, чесна, тонка, інтелігентна й нещасна людина
Це особливий тип “зайвої людини”, “приживала”, що не має своєї сім’ї, своєї долі. Наталі Петрівні
Не випадково так уїдливо Наталя Петрівна характеризує його міркування про природу (виникає непряма асоціація з “Новим Стерном” Шаховского, пародією на літературний сентименталізм). Честь і порядність не дозволяють Р. хвилювати улюблену жінку, він не виявляє свою пристрасть і може сміло дивитися в очі чоловікові Наталі Петрівни
Але помірна, зовні безконфліктне життя Р. повне страждань. Життя для Р.- це Наталя Петрівна. У нього одна думка
У фіналі Р. залишає будинок Ислаевих, але логіка його характеру змушує думати, що він повернеться. Р.- недіяльна натура, він поза історичним буттям, і всім своїм виглядом, здавалося б, демонструє власну нікчемність. Однак Тургенєв не бажає судити свого героя (і тим більше – викривати).
Письменник фіксує життєві типи, психологічні явища. У цьому змісті Р. є твердження самоцінності, істотності переживань інтимної людини