Це гарне місце. Води Тиси і дорога, що в’ється вздовж неї, малюють на землі витончений візерунок; вкриті лісом гори підходять зовсім близько, створюючи враження не лише захищеності, а й відчуженості від світу, навіть найближчого. Встановлення кілька років тому скромного знака “Центр Європи” в кількох кілометрах від закарпатського міста Рахова стало одним з проявів незалежності України та демонстрацією її належності до Заходу.
Але при згадці про український центр Європи іноземці здивовано знизують плечима і переходять на інші
Однак що буде з нами, з Європою, зі світом через сто чи двісті років? Історія свідчить, що реалії життя можуть зникати зовсім або переживати неймовірні метаморфози. Одні, колись нікому не відомі, міста й країни набувають могутності, а інші відходять у небуття або втрачають свою колишню велич. Наприклад, на початку XVII століття на карті світу ще не було такого міста, як Нью-Йорк,
Останні два міста не зберегли до наших часів свого колишнього світового впливу. Сьогодні “все тече, все змінюється” так швидко, як ніколи раніше. Але сучасники не здатні не лише адекватно оцінювати, а й помічати ці зміни.
Це в майбутньому історики все розкладуть по полицях, а про нас казатимуть: “Сліпі, сліпі, сліпі”.
Протягом тисячоліть центри торгівлі, промисловості, культури мігрували з однієї країни до іншої. Та чи завжди буде саме так? Здається, людям уже набридло жити в натовпі й на асфальті мегаполісів.
Якщо ми збережемо це Богом дане нам багатство, то воно має всі шанси стати справжнім і дуже привабливим “Центром Європи”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)