Карл Павлович Брюллов – один з найбільших російських художників другої чверті XIX століття. Закінчивши в Петербурзі Академію мистецтв, він став блискучим живописцем, бездоганно володів малюнком і аквареллю. Його талант розвивався у двох напрямках: він створював більші історичні полотна й невеликі малюнки, де віртуозне виконання з’єднувалося з безпосередністю начерку. Але повніше всього розкрився темперамент живописця й дарунок психолога Брюллова в портретах, це саме коштовне в його спадщині.
Один із блискучих портретів Брюллова
Джованина Паччини на портреті кисті Карла Брюллова показана в модному, багатому й елегантному костюмі вершниці, парчевій блузі з пишними до ліктя й вузькими до зап’ястя рукавами, мереживним коміром, довгої, нижче п’ят, спідниці, що відбиває статок і витончений смак її власниці. Акуратно завиті локони, м’які риси особи, лише злегка поверненого вбік, контрастують із рухом, що наповнив всю картину. Легка хмарина вуалі, що потягнулося за вітром, підняті
Притягнута тупотом копит і іржанням коня маленька дівчинка, що вискочила з будинку, ліворуч теж вся в русі – зігнута в коліні права нога, що схопилися за грати парапету руки. Навіть статичність арки входу, парапету й п’єдесталу, у який вмонтований парапет, порушена зображенням шматків, що вилетіли з-під ніг коня, землі, що прилипли до п’єдесталу. Вся ця жанрова картина як би підкреслює вируючими емоціями внутрішній мир вершниці, але, скована умовностями дворянський пристойностей, вона не проявляє этого у вираженні особи
Вражають контрасти колірних рішень, у яких червоний колір сполучається з бежевий^-бежевим-коричнево-бежевим, темно-коричневий, майже чорний – з місячний^-місячним-блакитнувато-місячним, сірі-сіру-сіре-сіра-свинцево^-сірий – з жовто-блакитним, біло-рожевий – із чорний^-чорним-синювато-чорним, а чорний – сжелтым.
Школа Академії мистецтв наклала свій відбиток на картину: анатомічно точно зображені фігури дівчинки, собак і особливо коня, чітко виписані відблиски світла на грудях і ногах коня й одягу жіночих фігур. Сучасники називали Брюллова “великий Карл”. Слава його гриміла по всій Європі. Н. В. Гоголь написав про нього статтю, прославляючи в особі художника відродження російського історичного живопису
(1 votes, average: 5.00 out of 5)