Данте – центральний персонаж поеми, що оповідає про усе побачене від першої особи. Д. в поемі належить зовні пасивна роль, він немов виконує веління грізного ангела з “Апокаліпсису”: “Йди і дивися”! Абсолютно довірившись Вергилію, Д. може лише слухняно йти за ним, дивитися на картини жахливих мук і раз у раз просити Вергилія, щоб той представив йому сенс побаченого.
О. Мандельштам в “Розмові про Данте” пише: “Внутрішнє занепокоєння і важка, смутна незручність, супроводжуюча на кожному кроці невпевненого в собі, змученої
Проте любов, вільна від всякої чуттєвості, – це для Д. велика світова сила, яка “рухає сонце і світила”. Така любов з юних років зв’язує його з Беатриче, образ якої освітлює усе його життя, подібно до дороговказної зірки. У кінці “Нового життя”, що детально розповідає історію його любові до Беатриче, любові, яка поступово сходить від безсловесного захоплення до благоговійного і піднесеного шанування, поет виражає надію на те, що в майбутньому зможе “сказати про неї те, що ніколи ще не говорилося ні про одну”.
Дійсно, в “Божественній комедії” Беатриче з’являється перед оповідачем в образі святої, такої, що мешкає в Раю, в “небесній троянді”, місцеперебуванні блаженних душ.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)