БОРИС ОЛІЙНИК
(Нар. 1935 p.)
Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935р. в с. Зачепилівка на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він “топтав стежку до п’ятого класу Зачепилівської семирічки”, коли побачив у новосанжарівській райгазеті “Ленінським шляхом” свій невеличкий вірш і своє прізвище.
1953р., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка, а вже 1958р. розпочав роботу в редакції газети “Молодь України”. Поет і журналіст, часто їздив
Пережите в дитинстві та в роки молодості склало основу першої його збірки поезій “Б’ють у крицю ковалі” (1962).
Друга збірка – “Двадцятий вал” (1964), відзначена Республіканською комсомольською премією ім. М. Островського.
Б. Олійник пише своєрідні віршовані “портрети” – монологи про сільських трудівників, як-от хворого хлібороба (“Про хоробрість”), інваліда
Виходять збірки “Вибір” (1965), “Коло” (1968), “Відлуння” (1970), “Рух” (1973).
Вражає різноманітність поетичної творчості Олійника: задушевно-ліричне слово про матір (“Мати”); філософський роздум про непорушність зв’язку людини із землею (“Заземлення”); сокровенне, інтимне (“Дума про Аеліту”, “Ти чекай… “); лірика, сповнена драматизму та конфліктності: “Балада про вогонь і принципи”, “Ринг”, “Триптих пильності”, “Засторога”, ряд віршів з циклу “Коло” та ін.; публіцистичність у “Триптиху пильності” та в такому ж чілійському триптиху “На тривожній струні”.
Ліризму сповнені цикли “Сковорода і світ”, “Досвід”, “На лінії тиші”, “При гончарному крузі. Олесеві Гончару”, “Сиве сонце моє. Пам’яті матері”.
Навпаки, драматичні, гострі поезії – “В рамі прицілу”, “Прометей приручений”, “Про черги”, “Погоня… І постріл… “.
Поет застосовує також умовність, вигадку, елементи казки, фантастики, алегоричну та символічну образність у таких творах, як “Принцип”, “Про середину”, “Притча про ноги”, “Притча про славу”, “У поета гроші завелись” та ін.
У збірці “Заклинання вогню” (1978) поет вмістив цикл віршів “Від Білої хати до Білого дому… “
Найбільш відомими та значними поемами Б. Олійника є:
– поема “Сиве сонце моє”, укладена із дев’яти віршів, написаних різними розмірами;
– “Дорога”;
– “Рух”;
– “Доля”;
– “Урок”;
– поема-цикл “У дзеркалі слова”;
– поема, історичний твір “Дума про місто”, написана до 1500-ліття Києва.
Поет є лауреатом Державної премії СРСР (1975, за книгу “Стою на земле”) і Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1983, за книги “Сива ластівка”, “У дзеркалі слова”, “Дума про місто”).
Свою творчу роботу він завжди поєднував з активною громадською діяльністю. В 1971 – 1973pp. та з 1976-го року він – секретар правління Спілки письменників України, секретар правління Спілки письменників СРСР, секретар парткому Київської письменницької організації. Був депутатом Верховної Ради УРСР 10-го і 11-го скликань.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)