Степан Васильович Панасенко (справжнє прізвище письменника) народився 27 грудня 1878 р. у м. Ічні на Чернігівщині в селянській родині. 1895 р. він вступив до Коростишівської семінарії, після закінчення якої вчителював на Київщині й Полтавщині. 1904 року С. Васильченко навчався у Глухівському учительському інституті, але змушений був залишити його і переїхати на Донбас, де за участь у робітничих демонстраціях 1905 р. він був заарештований.
По виході 1908 р. з Бахмутської тюрми С. Васильченко повернувся до Ічні і присвятив себе літературній праці. 1910
Під час визвольних змагань українського народу 1917-1920 рр. письменник активно співпрацював із урядом УНР. Так, 1919 р. у Кам’янці-Подільському С. Васильченко написав на прохання С. Петлюри задля боротьби з антисемітськими настроями та єврейськими погромами оповідання “Про жидка Марчика, бідного кравчика”. Після встановлення радянської влади у 1921 р. С. Васильченко працював завідувачем дитячим будинком, а в 1922-1926 рр. – учителем трудової школи в Києві.
С. Васильченко – письменник народницького спрямування, який відстоював самобутність українського мистецтва, зв’язок із національною традицією. Для творчості С. Васильченка притаманні поетизація національного українського характеру, посилення емоційно-оцінного начала та поглиблений психологічний аналіз. Так, у гуморесці “Мужицька арихметика” (1910) дотепно зображено соціальний конфлікт між різними верствами українського села початку ХХ ст.
Трагедія талановитої людини з народу показана у повісті “Талант” (1924). Помітне місце у творчості письменника посідає дитяча тематика (“Циганка” (1910), “Волошки” (1911), “Дома” (1912), “Олив’яний перстень” (1927) та ін.)
Також писав С. Васильченко п’єси (“На перші гулі” (1911), “Кармелюк” (1927) та ін.), кіносценарії, фейлетони, багато перекладав. В останні роки життя письменник розпочав працю над великою повістю про життя Т. Шевченка “Широкий шлях”, але встиг завершити лише першу частину “В бур’янах”, у якій розповідається про дитинство поета.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)