Ілля ДУБИНСЬКИЙ
Дубинський Ілля Володимирович народився 29 березня 1898 року в селі Бутенки на Полтавщині в сім’ї службовця. В 1917 році закінчив Кобеляцьке комерційне училище. Наступного року був прийнятий в місцеву підпільну більшовицьку організацію і добровольцем вступив до партизанського загону під командуванням Упиря.
З травня 1919 року воював проти Денікіна, Врангеля, Петлюри, отаманів Махна, Тютюнника, Палія, командував кавалерійським полком, а затим кавдивізією Червоного козацтва. Був тяжко поранений. З 1924 по 1927 рік навчався
Літературна діяльність Дубинського почалася в 1923 році, коли він став співробітничати в газеті “Красная звезда” і журналах “Армия и революция”, “Война и революция”. У 20-30-х роках з’являються друком його книжки, присвячені ратним подвигам Червоної Армії: “Рейды конницы” (1927), “Национальные войска”
У липні 1937 року був репресований у Казані у так званій “справі військових” і заочно засуджений Верховним судом СРСР на п’ять років таборів суворого режиму. Після відбуття покарання зісланий на безстрокове поселення в Сибір, де працював трактористом і комбайнером у Танеєвській МТС Красноярського краю.
Після смерті Сталіна справу Дубинського було переглянуто Верховним судом СРСР, і в липні 1956 року він був повністю відновлений у громадянських правах і військовому званні полковника.
Після звільнення жив і працював у Києві.
Помер 7 жовтня 1989 року.
Олекса Мусієнко
ЛУ 25.07.1991
(2 votes, average: 4.50 out of 5)