БІЛОЗЕРСЬКИЙ ВАСИЛЬ (1825, х. Мотронівка, тепер у складі с. Оленівки Борзнянського р-ну Чернігівської обл. – 04.03.1899) – громадський і літературний діяч, журналіст.
Брат Ганни Барвінок (Білозерської-Куліш) і М. Білозерського. Народився в небагатій дворянській родині колезького асесора. В 1841 – 1846 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. У 1846 – 1847 рр. викладав історію й географію у Полтавському кадетському корпусі.
Один із організаторів Кирило-Мефодіївського братства, належав до поміркованої його
Був противником застосування насильницьких методів у боротьбі. Вважав за можливе через освіту й пропаганду ідей слов’янської єдності та братерської любові серед широких верств населення об’єднати слов’янські народи у федеративну державу. У 1847 р. був заарештований, після недовгого перебування під слідством у Петропавловській фортеці засланий до Петрозаводська, де працював молодшим
1849 р. призначено на посаду асесора Олонецького губернського правління, пізніше дістав чин титулярного радника, а в лютому 1853 р. був представлений до нагороди. Навесні 1856 р. йому дозволили переїхати до Петербурга.
У березні 1856 р. В. Білозерського призначено радником першого департаменту Петербурзької управи благочиння. У 1861-1862 рр. він – редактор журналу “Основа”, що відіграв значну роль в консолідації українських сил, сприяв подальшому розвитку літератури й пожвавленню суспільного руху в Україні. В. Білозерський писав статті, присвячені слов’янській літературі, вивченню української мови та історії. Після 1862 р. служив у Варшаві.
Поступово відійшов від літературної роботи та активної громадської діяльності. Згодом подав у відставку, переїхав до родинного гнізда на хутір Мотронівку.
Літ.: Петров В. Шевченко, Куліш, В. Білозерський – їх перші стрічі // Україна. 1925. Кн. 1 – 2; Бернштейн М. Д. Журнал “Основа” і український літературний процес кінця 50 – 60-х років XIX ст.
К., 1959; Левенець Ю. А. Василь Білозерський // Укр. іст. жури. 1994. № 2-3.
С. Денисюк
(2 votes, average: 3.00 out of 5)