Ми йдемо (скорочено) – Голобородько Василь

Ми йдемо по Україні: Від степів до гір, Від лісів до морів – Звідусіль виходимо на прадавні шляхи, І немає нам ліку. Ми чинимо волю наших прадідів, Це вони нас послали у путь,

Щоб ми йшли нашою віковічною землею ,із нашими багатолюдними містами, Із нашими тихомрійними селами, Із нашими золотоверхими церквами. Ми гордо йдемо шляхами України: Ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди, Щоб подивитись на нас, гордо йдучих, Ви, які визираєте з-за рогу, як вороги,

Щоб подивитись на нас, гордо йдучих, – Ви всі бачите, як ми гордо Йдемо дорогами України.

Ми йдемо,

Не вимагайте від нас доказів нашої прихильності До руху, Не, вимагайте пояснень причин, що привели нас У рух.

Марна ваша справа – виставляти проти нашої ходи Контраргументи, що ви їх здобуваєте із мертвих Джерел, Намагаючись зупинити нашу ходу,

Марна ваша справа – ми йдемо. Ми йдемо по Україні, Пов’язані вишиваними дівочими руками

Рушниками, І радість сяє в наших очах.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Вірш В. Голобородька “Ми йдемо” написаний верлібром, але має чіткий внутрішній ритм, внутрішню наснагу. Ліричний герой поезії відчуває себе часточкою великого

народу, який нарешті здобув волю і тепер гордо йде по світу, незважаючи на заздрість сусідів і злобу ворогів. “Ми” пройшли через утиски, заборони, кров і знущання, але зберегли свою мову, свої традиції, свою гідність та честь. Тому гордо йдемо вперед, до процвітання й добробуту, до миру й злагоди, і ніхто не зупинить нас.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ми йдемо (скорочено) – Голобородько Василь