Казки Салтыкова-Щедріна називають байками в прозі, у них чітко простежуються фольклорні й російська сатирична літературна традиції. У його казках правдиво розкриваються проблеми народу. Сатирик зло викриває самодержавство, лібералізм і панівний клас, явно підкреслює тупість, лінь, нездатність правлячої верхівки мислити й працювати.
У казках Салтыкова-Щедріна відсутній позитивний герой, навіть в “Повісті про те, як один мужик двох генералів прокормив” мужик, що вміє працювати, проявляє кмітливість, ніяка ситуація не може загнати
Тому що він завжди готовий підкорятися, працювати на той, хто того не заслуговує, він байдужний до самого себе, своєму “я”, готовий гнути спину під постійними докорами ледачих і легковажних генералів. Він не може оцінити свою працю. Чому ж тоді два нікчемних чоловіки повинні цінувати його?
Російський мужик заслуговує того, що “заробив”: “чарку горілки так п’ятак срібла”.
У казках Салтыкова-Щедріна в образах звірів зображені людські пороки. Наприклад, в “Премудрому піскарі” столітній піскар, що прожив своє життя
Його життя пройшло сіре й уныло, і прожити сто років, зарившись у власній норі, нікому не цікаво.
Нехай життя протече бурхливо, яскраво, цікаво, але краще загинути в зубах щуки, знаючи, що про тебе хто-небудь зітхне або заплаче. У казці “Ведмідь на воєводстві” Салтиков-Щедрін дотримується традиційних амплуа: Ведмідь-Воєвода в нього – майор, Осел – радник, Зозуля – ворожка, Папуги – блазні, Сорока-Злодійка – ключниця, Дятел – учений-літописець, Соловей – співак і т. д. Його звірі повністю асоціюються з “професією”, закладеною природою й людським сприйняттям. Сатирик сміється над пороками суспільства, які влаштовують це ж суспільство, над навколишньою дійсністю, що реальна й зовсім не викликає сміху
(2 votes, average: 2.50 out of 5)