Казки Салтикова-Щедріна називають байками в прозі, у них чітко простежуються фольклорна й російська сатирична літературна традиції. У його казках правдиво розкриваються проблеми народу. Сатирик зло викриває самодержавство, лібералізм і панівний клас, явно підкреслює тупість, лінь, нездатність правлячої верхівки мислити й працювати. У казках Салтикова-Щедріна відсутній позитивний герой, навіть в “Повісті про те, як один чоловік двох генералів прогодував” чоловік, що вміє працювати, проявляє кмітливість, ніяка ситуація не може поставити
Тому що він завжди готовий підкорятися, працювати на того, хто того не заслуговує, він байдужий до самого себе, своєму “я”, готовий гнути спину під постійними докорами ледачих і легковажних генералів. Він не може оцінити свою працю. Чому ж тоді два нікчемних чоловіки повинні цінувати його?
У казках Салтыкова-Щедрина в образах звірів зображені людські пороки. Наприклад, в “Премудрому піскарі” столітній піскар, що прожив своє життя на самоті, нікому не довіряв, боявшийся всіх і вся, так і не зважився хоча б раз зробити який-небудь
Ніхто з ним не спілкувався, не бачив його, ради “премудрого” нікому не потрібний. Його життя пройшло сіре й похмуре, і прожити сто років, зарившись у власній норі, нікому не цікаво. Нехай життя протече бурхливо, яскраво, цікаво, але краще загинути в зубах щуки, знаючи, що про тебе хто-небудь зітхне або заплаче.
У казці “Ведмідь на воєводстві” Салтиков-Щедрін дотримується традиційних амплуа: Ведмідь-воєвода в нього – майор, Осел – радник, Зозуля – ворожка, Папуги – блазні, Сорока-злодійка – ключниця, Дятел – вчений-літописець, Соловей – співак і т. д. Його звірі повністю асоціюються з “професією”, закладеною природою й людським сприйняттям.
Сатирик сміється над пороками суспільства, які влаштовують це ж суспільство, над навколишньою дійсністю, що реальна й зовсім не викликає сміху.