У книзі діють два батьки й два сини Болконских. У моєму творі Мова йтиме й про старого князя Бол-Кінському, його взаєминах із сином, і про князя Ан-Дрее в ролі батька. Тільки в цій темі варто бачити не просто сімейну проблематику, зв’язану в книзі Тол-Стого також і з образами Ростових, Курагиных, сюже-тім “Епілогу”, але й особливий біблійний відсвіт.
Тема Бога-Батька й Бога-сина з особою силою звучить в ” Эпило-Ге”, в епізоді клятви Николеньки. Але спочатку розглянемо образи двох старших Болкон-Ских. Князь Микола Андрійович –
Він один з тих, хто служив Батьківщині й ніколи не прислужувався, про що говорить його відставка й навіть посилання при Павлові. У його вигляді відбилися чер-ти знатного й багатого діда Толстого по матері, гені-рала Н. С. Волконського, гордія, атеїста, про яке су-ществует Легенда, що він потрапив у немилість, відмовивши-шись женитися на коханці Павла I. Болконские – стародавній князівський рід, Рюриковичи,
Обоє нехтують вискочок, ка-рьеристов типу Курагина, обоє – різнобічно образо-ванні, обдаровані люди, яким близькі ідеї гума-низма й просвітительства. При порівнянні князя Андрія і його батька, однак, звичайно забувають, що характери й того й іншого дані в розвитку. Князь Андрій, звичайно, пішов набагато далечінь-ше Миколу Андрійовича, до якого харчує незмінно повагу і яким захоплюється (недарма він просить батька при своєму від’їзді на війну подбати про воспи-тании онука). Старший Болконский вірив у прогрес і майбутню велич Батьківщини
Болконский-Син – головний ідеологічний герой Толстого – скептично відносить-ся до держави й влади взагалі. Висока ідея служе-ния Батьківщині, що надихала його батька, трансформи-руется в князя Андрія в ідею служіння миру, єднання всіх людей, ідею загальної любові і єднання челове-чества із природою. Старий князь живе в Росії, а його син відчуває себе громадянином, частиною Всесвіту
Він робить подвиг, але не подвиг патріота. Це подвиж-ничество апостола, і недарма Толстой наділяє його апо-стольским ім’ям – Андрій (апостол Андрій – заступник Росії, що пророчив слов’янам, що населяли ці землі, велике Майбутнє ). Росія повинна виявити миру приклад любові, відкрити нову епоху єднання всіх людей, виконуючи завіт Христа: “Несть ні елліна, ні іудея…” Християнство було кроком уперед у духовному розвитку людства, тому що визнавало всіх людей братами в Христі, синами єдиного Бога, не виділяло якийсь вибраний народ
Тому тол-стовский апостол Андрій проклинає війну, не разде-ляя війни на справедливі й завойовницькі. Війна – це вбивство, на думку героя Толстого, а вбивство завжди огидно Богові й закону любові. В ім’я цих ідей і приймає мученицьку смерть князь Андрій. Старий Болконский, спочатку трохи скептичес-ки ставився до подвижническим устремлінь сво-їхніх дітей, під кінець життя, мабуть, був схильний при-знать їх правоту
Перед смертю звичайна твердість його стосовно сина й дочки зникає. Він просить прощення за покалічене життя в князівни Марьи й заочно – у сина. Князівна Марья ще буде щаслива, а про сина старий князь говорить перед смертю пророчес-кие слова: “Загинула Росія!” Може бути, він тільки зараз зрозумів, що син його приніс у мир ідею більше ве-радію, чим патріотизм і служіння Батьківщині.
Продовжувати ідеї свого батька буде інший Микола Болконский – Николенька.
В “Епілозі” йому 15 років. Шести років він залишився без батька. Та й до шести років маль-чик небагато провів часу з ним.
У перше семиле-тие життя Николеньки його батько брав участь у двох виття-нах, надовго затримався за кордоном через хворобу, мно-го сил віддав перетворювальної діяльності в комис-ці Сперанского. Умираючий Андрій Болконский залишає своїм синам щось начебто зашифрованого заповіту – еван-гельскую притчу про “птахів небесних”. Він не произно-сит цих євангельських слів уголос, але Толстой говорить, що син князя все зрозумів, навіть
(1 votes, average: 5.00 out of 5)