У романі “Сад Гетсиманський” Іван Багряний розповів про свої поневіряння у радянських тюрмах 1930-х років. Уперше його заарештували в Харкові 1932 року, звинувативши в українському буржуазному націоналізмі.
Під час слідства він поводився впевнено і незалежно. Тоді його запитали:
“Якби ви були на нашому місці, то що зробили б такому злочинцеві, як ви?” “Я б розстріляв,- відповів Багряний і пояснив: – Коли ви дасте мені кілька років, то виховаєте з мене контрреволюціонера. Тож або випустіть, або розстріляйте”. Багряного відправили
Але не втримавши туги за Україною, він пробирається додому, в рідну Охтирку. Розкошував серед рідні недовго: на четвертий день за доносом сусіди його схопили й відпровадили до Харкова.
Там він просидів два роки і чотири місяці в тюрмі на Холодній горі. Його нещадно катували, намагалися отримати потрібні зізнання.
Саме харківський в’язничний досвід і став основою роману “Сад Гетсиманський”. А головний герой Андрій Чумак – це
Чого не йому коштувало, ми дізнаємося з відвертої розповіді письменника.
Варто пригадати логіку опору Андрія Чумака в ув’язненні, де, як запевняв напис на тюремних мурах, “хто не був – той буде, хто був – той не забуде”. “Не розраховуйте ні на яке милосердя, бо людина є пшик,- переконує Андрія слідчий Сергєєв.- Ви тут не герой і навіть не людина, а всього лише дірка від бублика”.
Придивімось, як боронить себе Андрій. Прямо в вічі своїм мучителям він каже, що не визнає пролетарського правосуддя, здійснюваного палкою і знущанням над людиною, і додає: “і так само не визнаю соціалізму, будованого тюрмою й кулею. Ось цс вкупі і є все моє кредо!” Його обурювала трагічна покора приречених.
Власне, обурював цинічний тріумф усіх костоправів, їхнє безмежне панування над людськими душами. Там, за гратами, головний герой усвідомлює важливу триєдину істину: “Людина – це найвеличніша з усіх істот. Людина – найнещасніша з усіх істот.
Людина – найпідліша з усіх істот”.
Власним життям Іван Багряний довів, що людина має зберегти почуття власної гідності за будь-яких, навіть найжорстокіших, умов. Усвідомлення духовної й моральної вищості дає право герою “Саду Гетсиманського” відкрито заявити: “Так! До кінця!..
Якщо так, то ворог до кінця! До гробу! До перемоги!!!” Клятви своєї він дотримав.