“Авеста” – зібрання священних книг (всього – 21), кодифікованих за династії Сасанідів (III-VII ст. н. е.), в яких викладена суть зороастризму, власне вірування, розповсюдженого на теренах давнього Ірану, Афганістану, Середньої Азії, Азербайджану. Нині використовується персами, котрі мешкають в Індії. Збереглася лише чверть священного тексту, що вражає високою культурою мислення його творців, сприймається водночас і як пам’ятка художньої літератури міфологічного характеру: тут чимало поетичних фігур, трапляються випадки початкового
Найдавніша частина “Авести” – гати (частина Ясни) вважається безпосереднім твором Заратустри (Зороастра).
Вперше перекладена “Авеста” і видана в Європі Анкетіль-Дюперроном (1771).