Артюр Рембо Поезії в перекладі М. Лукаша Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 О зaмки, о роки!
У всіх свої гріхи… Чародіїв пильний учень, Знаю: щастя неминуче. Тож салют йому, салют, Доки піє наш когут.
Вже нема чого й бажати – Все обмислить мій вожатий. Ні змагань, ані зусиль – Щастя лине звідусіль. О замки, о роки! Та коли воно відлине,
Прийде смерть тії ж хвилини… О замки, о роки! Голодини Голоде мій, Анно,
На осла негайно! Тільки й є у мене смак До землі й до залізяк. Камінь,
Звукопіллям Ти, мій голоде, крутись, Тиць-тиць
Між отруйних повитиць… Їж, трощи бруківку злеглу, Прастару церковну цеглу
I потопові сини – Хліб долинний, валуни! Голод мій – бадилля вітру, Синь бліда, Ніби з раками живіт, ну – I біда.
Та земля вже зелениться! В плодь сочисту я вгризаюсь, I щирицю, й медуницю
На межі щиплю, мов заєць. Голоде мій, Анно, На осла негайно! Вічність
Я знайшов, знайшов! Що? Вічну Жизнь.
Це моря шовк I сонця бризь. Тож держись завіту, Вічная душе, Хоть ніч без привіту
I день пече. Далі від кагалу, Від змагань загалу,-
До всіх мет мети Лети, лети… I не буде паки, I не треба даждь.
Лиш наука-мука, Океан страждань. Царства не благать В бархаті багать, Твій, душе, алмаз – То великий Мус.
Я знайшов, знайшов! – Що? – Вічну Жизнь. Це моря шовк
I сонця бризь.