Артюр Рембо Поезії в перекладі М. Лукаша

Артюр Рембо Поезії в перекладі М. Лукаша Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 О зaмки, о роки!

У всіх свої гріхи… Чародіїв пильний учень, Знаю: щастя неминуче. Тож салют йому, салют, Доки піє наш когут.

Вже нема чого й бажати – Все обмислить мій вожатий. Ні змагань, ані зусиль – Щастя лине звідусіль. О замки, о роки! Та коли воно відлине,

Прийде смерть тії ж хвилини… О замки, о роки! Голодини Голоде мій, Анно,

На осла негайно! Тільки й є у мене смак До землі й до залізяк. Камінь,

вугіль – то ж то сить, Ще й повітрям закусить!

Звукопіллям Ти, мій голоде, крутись, Тиць-тиць

Між отруйних повитиць… Їж, трощи бруківку злеглу, Прастару церковну цеглу

I потопові сини – Хліб долинний, валуни! Голод мій – бадилля вітру, Синь бліда, Ніби з раками живіт, ну – I біда.

Та земля вже зелениться! В плодь сочисту я вгризаюсь, I щирицю, й медуницю

На межі щиплю, мов заєць. Голоде мій, Анно, На осла негайно! Вічність

Я знайшов, знайшов! Що? Вічну Жизнь.

Це моря шовк I сонця бризь. Тож держись завіту, Вічная душе, Хоть ніч без привіту

I день пече. Далі від кагалу, Від змагань загалу,-

До всіх мет мети Лети, лети… I не буде паки, I не треба даждь.

Лиш наука-мука, Океан страждань. Царства не благать В бархаті багать, Твій, душе, алмаз – То великий Мус.

Я знайшов, знайшов! – Що? – Вічну Жизнь. Це моря шовк

I сонця бризь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Артюр Рембо Поезії в перекладі М. Лукаша