Акакій Церетелі Поезії Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан.
Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 Імеретинська колискова
Спи, малий мужицький синку, спи, моя забаво! Хилиш сонно ти голівку, тиху й кучеряву, До грудей своєї неньки припадаєш мляво. Спи, мій синку, іав-нана, іав-нанінао! Каже мати:- Мій коханий, радосте єдина!
Рученятами голубиш ти мої коліна. Я побачу ще, як з тебе виросте людина, Як батьків недоля рабська зміниться для сина!
Зірка в тебе інша! Людське ти здобудеш право! Іав-нана, вардо-нана,
Щоб не плакала за тебе матінка кохана. Зрозумій, що ти не маєш над собою пана! Не лякайсь!
Тобі я правду мовлю величаво. Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао! Путь твоя лягає, любий, вільна та широка, І тебе не подолає панська лють жорстока.
Хай посліпнуть очі ката, злого кровосмока! Бог спасе тебе від горя, від лихого ока. Чи тобі приємно слухать, що кажу ласкаво?
Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао! Поруч з сином можновладця сядеш ти у школі,- Доклади ж, прошу я, синку, всіх зусиль та волі, Щоб від панського нащадка не відстав
Щоб довів, що син селянський – кращий в їхнім колі. Ти братів своїх врятуєш, змучених криваво! Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!
Урядовці нас мордують, нами володіють, Нас ні слухать, ні балакать з нами не воліють: Женучи на працю, лають, люто скаженіють, Та вони тебе, мій синку, лаять не посміють! Годі зносити образи!
Де ти, наша славо? Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао! Мій маленький соловейку, мій трояндний цвіту! Пильно слухай колискову пісню сумовиту,
Скоро вже діждусь на неї я твого одвіту,- Ти прокинешся, пізнаєш гіркість цього світу. Ти пізнаєш, як дурити може світ лукаво! Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао! 1864
Пісня матері Дев’ять місяців носила Я тебе в своєму тілі, У стражданнях породила І зростила у знесиллі,
Ти це знай, дитя кохане, І не будеш дивувати, Що ніхто з жінок не стане Так любить, як рідна мати. Батька змінять на дружину, Буде й для вдови заміна,
Тільки матір в домовину Забере любов до сина. Мисль її летить до нього, І для нього серце б’ється. Ради сина дорогого Все віддасть і не здригнеться.
З дня, як ти пішов із дому, Від турботи серце ниє: Леле! Хто ж твою утому,
Голод, спрагу й біль розвіє? Може, у боях поляже Син мій, зранений стрілою,-
Ран його не перев’яже Рідна матір після бою. Може, виклювали круки В тебе очі журні й тьмяні, І без владаря з розпуки
Заіржав твій кінь-мерані? Може, десь гніздо пташине Вже твоїм волоссям слане?
Хай же матір птахом стане І, як птах, до тебе злине! 1875 Робітництву
Робітництво! Прославляю Ваші руки, потом змиті! Вся земля – це ложе ваше, Ваш покров – з небес блакиті.
Мучить голод вас і холод, Спека вас огнем спалила, Та ніколи не хиталась Ваша міць і ваша сила.
Розум ваш, ясний і чистий,- Він збагнув, що не подоба Трудареві бути в рабстві, Мов уярмлена худоба.
Ви не скаржитесь безсило, Ви ховаєте страждання, Ви не хочете від інших Чути марні вболівання. Так!..
Надія твердо радить: “Будьте поки що терплячі, Та, коли усі відчують Спільні прагнення гарячі, . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .1 Не втрачайте ви надії, Що путі торує в світі
Робітництво! Прославляю Ваші руки, потом змиті!
27 квітня 1880 р. 1 Царська цензура заборонила друкувати строфи, позначені Крапками, їх і досі ще не розшукано і Не відновлено. (Прим, ред.).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)