Якщо митець, національна культура або певна епоха вносить щось нове у процес розвитку світового мистецтва, ми із захопленням сприймаємо такий внесок, відзначаємо унікальність, новаторські ідеї… Але тільки уявімо собі, що давньогрецька культура не просто вдосконалила якийсь вид мистецтва, а створила, ставши, фактично, основою усього мистецького поступу нашої цивілізації. Захоплюючі міфи, цікаві та монументальні епічні Твори і… театр!
Годі й уявити собі наше сучасне життя без театру! Винекненням театру ми завдячуємо античній культурі.
Як не дивно, але світовий театр має свій день (точніше, рік) народження – рік до нашої ери. За свідченнями античних істориків, саме цього року вперше відбулася театральна вистава. На святі Великих Діонісій було інсценізовано трагедію драматурга Феспіда. Півтори тисячі років минуло з того моменту, а пора античних трагіків та комедіографів і досі цікавлять глядача. Античний театр і народився з невеличких народних
Спочатку вистави ставили просто неба, але вони швидко набули такої популярності, що почалося будівниці во спеціальних приміщень, удосконалення технічних засобів та, ясна річ, інсценізацій нових драм.
В античному театрі грали тільки чоловіки, спочатку вистава являла собою діалог одного актора з хором, тільки пізніше число акторів збільшувалось. Грали античні актори в масках, які не тільки відображали характер героя, тобто робили голос актора голоснішим. Учасники вистави взували котурни – спеціальне взуття на високій підошві, аби глядачі
Бачили, що відбувається на сцені. Були й інші технічні засоби: в проходах стояли ємності з водою, що поліпшувало акустику, існували пристрої, за допомогою яких актор міг “злетіти” над сценою або “провалитися в царство Аїда”.
І традиційно в основі сюжету античних вистав лежали відомі усім міфи, а цінність драми оцінювалась авторською інтерпретацією міфу: наскільки трактування відомого сюжету висвітлювало проблеми сучасності, які моральні та філософські проблеми порушив автор у своєму творі. Цей факт змусив мене замислитись: глядачеві треба мати справжній талант, щоб сприйняти підтест вистави, зрозуміти її філософський та повчальний зміст. Із античною трагедій і пов’язане важливе поняття – “катарсис”. Це очищення та оновлення душі глядача, яке досягалось через співчуття героєві драми, через яскраві переживаний та роздуми. Виходить, античне мистецтво далеко не обмежувалось розважальною функцією!
Давні ж драматурги та актори заклали у мистецтво як таке силу впливу на людські душі, виховне та філософське начало мистецтва.
Комедії античності так само з’явились з народних вистав. Кажуть, комедії були більш популярними в стародавньому Римі, а трагедії – у Греції. Але ж і комедії не просто розважали глядачів, а й висміювали вади людей та суспільного ладу. Мене дуже зацікавила традиція створювати образи реальних громадських діячів, до того ж під справжніми іменами: в комедіях Арістофана ми зустрінемо образи Сократа, Софокла та інших відомих осіб античності.
Отже, традиція зображувати громадських діячів у сатиричному ключі виникла ще в стародавні часи!
Театральне мистецтво стало невід’ємною частиною нашого життя. Я вважаю, що знання про витоки театру, його походження та традиції допоможуті, нам краще зрозуміти сучасне мистецтво. Античний театр – неоціненне явище її історії світової культури, явище унікальне й самобутнє.
Твори античних авторіп не втрачають своєї актуальності, я із задоволенням познайомився із античними трагедіями та науковими розвідками, присвяченими темі епосу, і спробую дізнатись ще більше!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)