АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ (псевд. і крипт. Андыбер, Дон-Кихот Не-Ламанчский, Каневский А., Канівець Ол., Канівський та ін.; 28.03.1845, Канів, тепер Черкаської обл. – 22.07.1902, Київ) – історик, фольклорист, літератор, педагог, громадсько-культурний діяч.
Брат М. О. Андрієвського. Народився в сім’ї вчителя Канівського повітового дворянського училища. Після закінчення Київської гімназії навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, де в той час активно поширювались ідеї українського та польського національно-визвольного
1878 р. захворів, подав у відставку й оселився в Одесі. Тут учителював, давав приватні уроки, працював у “Одесском вестнике”, в якому вийшла його перша історико-літературна праця “Григорій Федорович Квітка (Основ’яненко), 1778-1843. Біографічний нарис”.
Вона вирізнялася
У 1879 – 1881 рр. О. Андрієвський відбував заслання у В’ятці, де написав низку краєзнавчих досліджень. 1881 р. переїхав до Києва, став редактором неофіційної частини “Киевских губернских ведомостей”.
Матеріали, зібрані ним у архіві Київського губернського правління й видрукувані протягом 1882 – 1886 рр. у 10 випусках “Історичних матеріалів” (російською мовою), мають велику цінність для дослідників історії літератури, етнографії, фольклору, історії України, зокрема запорозького козацтва, національно-визвольного руху, церкви, школи тощо. Свої наукові розвідки й художні твори О. Андрієвський друкував у київських газетах “Заря”, “Труд”, “Жизнь и искусство”. З 1882 р. активізується його культурно-просвітницька та громадська діяльність.
Під час роботи у Київській комісії народних читань організував систематичне видання науково-популярних брошур з різних галузей знання, провадив громадсько-культурні заходи. 1885 р. призначений інспектором гімназії Златополя (тепер м. Новомиргород на Кіровоградщині). Після повернення до Києва (1892) працював учителем словесності в гімназії, інспектором народних училищ Катеринославської губернії, директором міського сирітського будинку в Одесі (1896).
В останні роки життя чіпав публічні лекції з історії російської та західноєвропейських літератур, історії запорозьких козаків. Написав і видав велику кількість праць про життя й творчість Т. Шевченка, окремих діячів російської літератури. Домігся створення фонду для упорядкування могили Т. Шевченка і заснування школи його імені в Каневі.
Літ.: Каманин И. Алексей Александрович Андриевсклй // Киев. старина. 1902. № 9.
С. Денисюк
(2 votes, average: 2.50 out of 5)