“Рідна земля” – один з віршів А. Ахматовою, об’єднаних темою Батьківщини. Образ рідної землі, створений нею, залучає своєю незвичайністю: поет написала про землю в буквальному значенні цього слова, додавши, однак, йому філософський зміст. Простежимо, як проявляється це у вірші.
Епіграфом в “Рідній землі” послужив рядок відомого ахматовского вірша “Не з тими Алл С о ч. Р У я, хто кинув землю”, у якому стисле, але влучно описані характерні риси російського національного характеру: И в світі немає людей бесслезней, надменнее
Щодня ми ходимо по землі, ми на ній будуємо, але практично ніколи не ототожнюємо її з поняттям “Батьківщина” у високому змісті цього слова, та й взагалі досить рідко вживаємо це слово в повсякденному житті. Рідна земля стала для нас чимсь повсякденним, досконально відомим (“брудом на калошах”, “хрускотом на зубах”). Живучи на своїй землі, трудячись на ній, людина часом не зауважує
Рідко хто відчуває свою родинну, кревну близькість до землі, що щодня “мелит, і місить, і кришить”. Але ми “лягаємо в неї й стаємо нею, того й кличемо так вільно – своею”. Тому так доріг нам “ні із чим не замішаний порох”, але почуття це живе в глибині душі кожної російської людини, рідко проявляючись у зовнішніх учинках. Таким чином, Батьківщина виступає тут як невід’ємна частина нашої істоти, поняття, що усмоктується російською людиною разом з молоком матюкай
У цьому й полягає той глибокий філософський зміст, що Ахматова вкладає в слова “рідна земля”. Любов до рідної землі ліричної героїні й індивідуальна й загальнозначуща одночасно: з одного боку, героїня ототожнює себе з одним з рядових росіян людей, її голос зливається з хором інших голосів, з іншого боку – виражає узагальнене відношення російського народу до поняття “Батьківщина”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)